Читати книгу - "Мед для Ворона, Селена Рейні"

– Вона огидна! – з натиском сказала. – Побачивши її, ти навряд знову захочеш мене…

– Софіє, щоб я тебе не захотів, у тебе, як мінімум, між лопатками повинен бути член. А його там немає, – проказав, погладжуючи її спинку.

Софія загиготіла після цього жарту.

– Скинь сорочку, – прошепотів біля її губ.

– Ні, – відповіла в його вуста.

– Скидай!

– Ні!

– Що ж, тоді я торкатимуся лише її, а не тебе.

І на підтвердження своїх слів, Ворон легко поводив пальцями по матерії. Вже через кілька хвилин, дівчина почала соватися і вигинатися, аби відчути його руки на голій шкірі. Але чоловік не піддався. Він грався з зав’язками на грудях, не торкаючись самих півкуль. Тягнув зубами за атлас над сосками. Цілував мереживо, обпалюючи подихом шкіру. Стискав у кулаку тканину.

Софія довго трималася. Але коли Денис почав цілувати її між ногами через матерію, вона не витримала. Крізь атлас дівчина відчувала лише незначне тепло та легкі рухи, які більше дражнили, аніж задовольняли.

Вона підтягла сорочку доверху, але чоловік повернув матерію на місце.

– Або вся сорочка, або нічого, – весело проказав. – То що обираєш?

– Нічого, – проказала з тремтінням.

– Схоже на виклик, – прошепотів їй у живіт.

І з ще більшим ентузіазмом цілував все, що закривала сорочка. А тоді почав торкатися губами країв, ніби ненароком, цілуючи шкіру. І те, як дівчина звивалася під ним, вперше в житті, змусило його здатися. Він не знав, що було б через хвилину з нею, але він би просто не пережив ще мить цих солодких тортур.

Зручно примостившись на ній, він увійшов в її піддатливе тіло. І вже за кілька сильних і швидких поштовхів, обоє кінчили. І цей раз, на відміну від того, що був зранку, вийшов хорошим. Настільки хорошим, що чоловік не поспішав злізати з дівчини.

Денис ще насолоджувався їхнім тісним зв’язком, коли Софія обережно скинула його з себе, натягнула ненависну ним сорочку ледь не до колін та підклала під стегна подушку прикриту рушником.

Чоловік вже хотів зістрибнути з ліжка і піти у ванну, коли вловив загадкову посмішку на обличчі дівчини. І застигнув.

– Що? – не розплющуючи очей і вигнувши доверху одну брову, запитала дівчина.

– Нічого, – сказав з усмішкою.

– Я відчуваю, як ти дивишся на мене, – тепер і вона усміхалася.

– Просто ти зараз така… умиротворена та зосереджена водночас, що це заворожує. Ти про щось думаєш?

– Можливо, саме зараз у мені зароджується нове життя, – нарешті вона подивилася на нього, а її очі в цей момент ніби палахкотіли, хоча спальню освітлювали лише дві тьмяні лампи.

Денис, замість того, щоб піти у ванну, як і збирався, ліг поряд з дівчиною. Поклав долоню їй на низ живота та почав легко погладжувати його.

– Ми ж вчиняємо правильно? Тобто, я маю на увазі, що діти не повинні з’являтися на світ за контрактом…, – тихо запитала.

– Діти з’являються на світі з різних причин. І наш з тобою варіант – не найгірший.

Софія згідно кивнула.

– Здається, ти хотів у ванну? Іди. Я полежу ще кілька хвилин і повернуся до себе.

Взагалі-то зараз Денису більше б сподобалося ось так просто лежати й легко обіймати її. Але останнім реченням Софія чітко дала зрозуміти, що налаштована більш прагматично.

Злізши з ліжка, Ворон пішов у душ, а коли повернувся у спальню, там було пусто.