Читати книгу - "Всупереч здоровому глузду, Єфремова Анастасія"

Глава 28

***Олексій***

Перевертаю Лізу на спину і повільно проводжу руками від стегон вгору. Ніжна шовкова ткати нічні сорочки, ковзає під пальцями задираючись вверх оголюючи її бездоганну шкіру.

Губами ніжно торкаюся її лівого соска, акуратно його посмоктуючи, від чого ми обидва стогнемо в унісон, м'яко граючи пальцями з правим, змушуючи витончене тіло Лізи вигинатися, ще сильніше розпалюючи мене.

Поцілунками опускаюся все нижче, доки не опиняюсь на внутрішній частини стегна. Не можу втриматися і легенько його прикушую, паралельно з цим продовжуючи грати з її прекрасними грудьми. Стогони Лізи, стають глибшими, і я повільно стягую її трусики.

Не в силах зупинитися від почуттів, що закипали в мені, я починаю знову цілувати її внутрішню частину стегна, після чого припадаю губами до маленької горошини прекрасного жіночого тіла - клітору.

Як виявилося, до цього Ліза не те, що не стогнала, а просто не видавала звуків.

Її стогін набувають легкої хрипоти, а руки зариваються в моє волосся.

З кожною секундою її тіло сильніше напружується і в той же момент стає більш піддатливим. Проходить ще секунд двадцять і тіло Лізи вдячно починає вигинатися, здригаючись в оргазмі.

Поки Ліза приходить до тями, я швидко надягаю презерватив і акуратно натиснувши головкою на вхід, повільно починаю занурюватися. Вона різко, хапає мене за руки напружившись.

- І чому ти не сказала? – запитую у Лізи, покриваючи губи поцілунком.

- Мені було соромно про це говорити – каже Ліза зі зляканими очима.

- Хочеш зупинитися?

– Ні.

Отримавши її дозвіл я виходжу з неї й трохи різкіше входжу тим самим позбавляючи Лізу невинності та скріплюючи наші долі вже назавжди.

Даю їй час звикнути до «нових» відчуттів, після чого починаю повільно рухатись.

Через кілька хвилин я почув її стогін і дуже нерішучі рухи стегнами. Не можу витримати, я припадаю до її губ, ніжно цілуючи й відтягуючи нижню губу. Обидва, не в змозі стриматися, заповнюємо кімнату стогонами.

***

Спочатку мені було боляче і я здогадуюсь, що завтра відчуватиму біль, але зараз, коли збудження так сильно, я захочу його без будь-яких але.

У момент, коли Льоша на мить відсторонюється від губ, я починаю цілувати його шию. Це спричиняє різкіші рухи в мені, що змушує мене стогнати ще голосніше. Відчуття болі є, але  воно притупляється.

Його руки знову спускаються до моїх грудей, за ними йдуть і губи. Наші тіла возз'єднуються і я відчуваю його еякуляцію.

Вже лежачи в ліжку і важко дихаючи, я відчуваю, як Льоша притягує мене до своїх обіймів і шепоче на вухо:

- Я тебе кохаю, як до Місяця і назад.

 

*Ранок наступного дня

- Як ти себе почуваєш?

- Як на диво, але добре – з посмішкою відповідаю Льоші. 

- Не болить?

- Є дискомфорт

Ми вже заїхали в місто і час до того моменту, як я знову опинюсь в реальності невпинно наближується.

Мені хочеться вити на місяць від смутку, але я доросла і повинна стримувати дурні дитячі потяги.

- Ліз, може поїдемо в п’ятницю знову на дачу… - тиша – Знаєш, я відчуваю себе дурним підлітком, який ховається з дівчиною. Просто там ми поки що можемо бути лише вдвох і…

- Я згодна. Мені взагалі сумно повертатись додому.

- Я дивився, там вже повинна бути більш тепла погода і ми могли б посмажити шашлик, якщо ти його любиш.

- Люблю – із задоволеною посмішкою відповідаю чоловіку.

***Маша***

*Набирає повідомлення
«Хочу свої гроші не пізніше, ніж через десять днів. Годинник почав відлік! Альбіні привіт»
Мені не потрібні зараз гроші, просто хочеться вчинити йому максимальну кількість незручностей по життю. 
Сиджу потираючи очі, аж раптом.

- Маша, привіт, де мої вихідні костюми?

- Ти що ж, вирішив своїй старій пропозицію зробити?

- Машуль, я тобі давно казав: "Поїхали до Генки". Ну посуди сама, він профільний лікар і зможе точніше підібрати тобі таблетки він шизофренії.

– Зараз принесу костюм. Тобі чорний на похорон?

- Мені навіть не цікаво, звідки ти про нього знаєш.

- Даремно ти так до мене. Я все ж таки твоя дружина і мати твоїх дітей. Адже я стільки років з тобою разом.

- Маша, через мою останню краплю поваги до тебе як до мами моєї доньки, ми живемо ще під одним дахом.

- Тоді почекай мене, я поїду з тобою.

- Це ще до чого? Тобі там нічого робити.

- Твоя там також буде?

- Маша, думай про свого.

Мені нічого не залишається як натягнути ширшу усмішку.

Я не можу і не хочу здаватися жалюгідною, а я такою буду, якщо він дізнається з ким я від нього гуляла.

Мені треба його відволікти, але ж як? 

- Моя улюблена теща сьогодні прийде? - фух, сам змінив тему.

- А ти скучив?

- Ні, просто до нас зайде Нелі, а може навіть залишиться.

- Моїй мамі вона не подобається, і я б не хотіла бачити цю стару огидну бабку тут.

- Ти не зрозуміла. Нелі сьогодні буде в нас у гостях і якщо твоїй мамі вона така гидка, то нехай остання залишиться вдома або терпить нашу присутність.

- Я передам - піджимаючи губи, відповідаю чоловіку

 

***Олексій***

- Льошка, куди ти везеш моє дрябле тіло?

- До мене додому, ти вже давно не бачила онуку і Маша обіцяла поводити себе спокійно.

- Синку, за Сонею я вже давно сумую, але не ображайся, в твій теперішній дім я їхати не маю жодного бажання. Поїхали краще до мене, вдома й пляшечка вина є.

- Ну добре.

*Минула година

- Знаєш, я розумію, що як батько я не краще, ніж Маша мати

- І що тебе навело на таку думку?

- Мене з п’ятниці не було вдома

- Ви з Лізою весь цей час були разом?

- Так.

- Ти ж пам’ятаєш про контрацепцію? Бо з Марією тобі ніби мізки відбило.

- Я познайомився з її коханцем.

- Льоша, ну й вмієш же ти з теми на тему перестрибувати. Я тебе слухаю, але не впусти жодної подробиці.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍