Читати книгу - "Арюмор, Аліна Скінтей"

- 26 -

— Клята смертна дівчина! — гучно заревів лісовий дух. — Що ти зробила з Владиславом?

Істеричний крик пака, що несподівано з'явився у дверному отворі, лунав на всю кімнату. Сильвестр очманіло спостерігав як над закривавленим тілом друга, звисала володарка підвіски Арюмор.

— Ти ж його друг? — незвично для себе серйозно заговорила Яна. — Йому терміново потрібна медична допомога, він втратив надто багато крові! І є можливість потрапляння інфекції в кров!

Левіна спокійно дивилася на пака, хоча він був зараз не в найкращій формі. Обидва роги лісового духа були абсолютно зчесані, і лише криваві сліди були свідченням того, що він взагалі мав їх. Засохлі згустки крові в куточках губ, і подряпина в області скроні говорила про те, що поранення він отримав набагато раніше, ніж вона з'явилася в цьому будинку. Зламані кігті, збиті кісточки на руках, сліди укусів на обох боках.

«Він теж боровся з тим звіром!»

— Не торкайся його! — в одну мить, опинившись біля тіла друга, злісно прогарчав пак, силоміць відштовхнувши Яну. — Я спопелю тебе, якщо він постраждав!

— Він не доживе навіть до вечора, якщо ти продовжиш влаштовувати істерику, — надто холодно промовила Яна піднімаючись на ноги. — Мені потрібен спирт, голка, нитка і бинти. Багато бинтів та тепла вода.

— Ти хоча б знаєш як поводитися із магічними істотами. Він не просто людина!

— В тебе є кращий варіант?! От і добре.

Сильвестр не став більше супротивитись, повністю слідуючи інструкціям смертної дівчини. Він й сам не знав як допомогти Владиславові, адже його тіло мало б саме зцілюватися, та здається отрута перевертня притуплювала зцілення.

Знаходитися в кімнаті Роріксона разом зі смертною дівчиною, було для Сильвестра дивним, та зараз всі його думки були зациклені виключно на рятунку друга.

— Укус перевертня отруйний, — пробубонів Сильвестр, подаючи змочений бинт у теплій воді.

— Отруйний? — перепитала Яна, яка більшу частину рани вже промила.

— Так. Отрута не дає повноцінно зцілитися Владиславові.

— Тоді діємо інакше. Мені потрібен гіпертонічний розчин!

— І де я по-твоєму це дістану?

— Аптечка яку ти приносив, там були ампули. Якщо ним обробити рану й прикласти компрес, не певна що допоможу повноцінно, але цей розчин має протимікробну дію. Краще ніж нічого.

Сильвестр знову діяв за інструкцією, і видихнув зі спокоєм коли Яна закінчила накладати шви, й замотала рани бинтами. Це була дивна співпраця для лісового духа, але чи не вперше він був ладен на все, щоб врятувати друга.

— Тепер ти!

— А що я?!

— Хіба тобі допомога не потрібна? — Левіна оглянула з ніг до голови лісового духа. — Тобі також дісталося. — Яна склала все назад до аптечки й встала з ліжка. — Йому потрібен відпочинок, а тобі хоча б варто було б обробити рани.

Сильвестр нічого не став казати, мовчки провів Левіну до кімнати, де вона наклала кілька швів та обробила його рани.

— Я не стану тобі дякувати, — пробурмотів пак, коли Яна закінчила.

— Мені не потрібна твоя подяка.

— Чому ти це робиш?! Я ж істота і не належу до твого світу. Ти мала б мене боятися й радіти тому, що я поранений.

— Я не знаю, чому я тобі допомагаю, — чесно відповіла Яна. — І я точно тебе не боюся, а отже й радіти з того, що ти поранений не можу. Останні події в моєму житті напевне вплинули на моє сприйняття.

— Ти хоробра, — Сильвестр ледь посміхнувся, відчуваючи симпатію до смертної дівчини.

— Я можу тебе дещо запитати? — отримав задовільний кивок головою пака, Яна продовжила: — статуетки в які перетворюються істоти після заклинання чи що то таке у Владислава, це тимчасовий ефект?

— Це на кшталт тюрми. З якої можна звільнитися, якщо хтось втрутиться зовнішньо.

— Перевертня виходить звільнили?

— Так, — лісовий дух знову повстав перед Яною в людській подобі. — Вороги скористалися відсутністю Владислава й напали, я не зміг захистити сховище і в результаті було звільнено багато істот, які були століттями зачиненими в глиняних статуетках.

— І всі тепер полюватимуть на нього?

— Не певен, — пак знизив плечима. — Можливо вони й хочуть помститися Владиславові, та все ж мають здоровий глузд. Він їм не рівня і може знову їх замкнути в глиняній тюрмі.

— Але перевертень майже переміг Владислава!

— Він не переміг, скоріш за все щось або хтось не давав йому діяти повною мірою.

— Це ти так натякаєш на мене, що я була обтяженням для Владислава?

— Іншого пояснення, чому він не вистояв проти Грегоріуса, я не маю.

— Як тебе звати?

Питання Яни стало надто неочікуваним, від чого лісовий дух кілька секунд поспіль просто кліпав.

— Сильвестр Гольшанський. Цим ім’ям я користуюсь досить довгий час.

— Сильвестр означає лісовий?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍