Читати книгу - "Війна Калібана"

зображенні був чоловік середнього віку, з бакенбардами, які йому хтось порадив на зле.

-Аміір! Старий ти пес! Чим ти такий зайнятий, що так до пізна працюєш?

- Переїхав до Атланти, місс, - широко посміхнувся аналітик. Він єдиний, хто будь-коли називав її місс. Років три вони не спілкувалися, - я щойно повернувся з ланчу. Маю звіт поза розкладом призначений для вас. Миттєво набрав вас. Спробував спочатку вашому асистенту достукатись, але слухавку він не взяв.

- Він ще молодий. Він все ще іноді спить. Це слабкість. Зачекай тут, поки я налаштую приватність.

Хвилька дружніх теревень закінчилася. Авасарала посунулася уперед і двічі натиснула на ручному терміналі, додаючи шари криптування. Червона іконка стала зеленою.

- Давай, - підбадьорила жінка.

- Це з Ґанімеду, місс. У вас постійна інструкція по Джеймсу Голдену.

- Він заворушився. Влаштував неприховане рандеву з місцевим вченим Праксідікі Менґом.

- Що це за Менґ?

УАтланті Амір м’яко перейшов від одного файлу до іншого:

- Ботанік, місс. Емігрував на Ґанімед у дитинстві з родиною. Там і освіту отримав. Спеціалізується на штаммах сої для умов низького тиску і низької інсоляції. Розлучений. Має одну дитину. Про зв’язки з АЗП чи будь-якими партіями невідомо.

- Продовжуй.

- Голден, Менґ і Бертон вийшли з корабля. Озброєні. У них стався контакт з невеличкою групою, схожою на приватну службу безпеки. Пінквотер.

- Скільки їх?

- Польовий аналітик не міг сказати. Невеликі сили. Чи повинен я уточнити?

- Яка зараз затримка сигнала?

Темно-карі амірові очі блиснули.

- Сорок одна хвилина вісім секунд, місс.

- Притримай запит. Якщо матиму щось, надішлемо разом.

- Польовий аналітик доповідає, що Голден вів перемовини з приватною СБ, і або в останню хвилину передомовився або зустріч взагалі була випадковою. Вони судячи з усього досягли якоїсь угоди. Уся група пройшла по не використовуваним коридорам комплексу і вчинила насильницке вторгнення.

- Що?

- Вивела з ладу вхідні двері, місс.

- І якого б хуя це значило? Наскільки великими вони були? Де це ?

- Чи маю я уточнити?

- Ти повинен сам полетіти на Ґанімед і дати цьому польовому аналітикові по яйцям. Додай запит на уточнення

- Так, місс, - погодився Амір з таємничою посмішкою. Потім раптом насупився:

- Оновлення. Одну хвилинку.

Тож АЗП мали щось на Ґанімеді. Чи щось що туди поклали, чи щось що там знайшли. У будь-якому випадку, таємничі двері підняли градус цікавості. Поки Амір читав і готував дайджест оновлення, Авасарала чухала верхню частину долоні і робила переоцінку власної позиції. Вона вважала, що Голден був там за спостерігача. Передова розвідка. Це могло бути помилковим. Якщо він мав зустрітися з цим нижче-радарів-ботаніком, АЗП можливо вже знає немало про монстра Боббі Дрейпер. Додайте той факт що голденів бос мав єдиний відомий зразок протомолекули і історія про колапс Ґанімеда починає обростати фактами.

Та були й пробіли. Якщо АЗП грається з протомолекулою, то свідоцтва відсутні. Психологічний профіль Фреда Джонсона не відовідає терористу. Джонсон це стара школа, а атака монстра – свіжак.

- Там була стрілянина, місс. Голден і його люди зустріли озброєний опір. Вони виставили периметр. Польовий аналітик не може наблизитись.

- Опір? Я вважала воно мало бути закинутим. В кого, курва, вони стріляли?

- Чи маю я уточнити?

- В бога душу мать!

За сорок світлових хвилин щось важливе відбувалося, а вона тут, не в її спальні, намагається розібратися, притискаючи вухо до стіни. Розчарування було майже фізичним. Воно відчувалося мов тебе розчавили.

Сорок хвилин туди, сорок хвилин назад. Щоб вона не сказала, який би наказ не віддала воно дійде туди майже за півтори години незважаючи на те що ситуація була вочевидь, швидкозмінною.

- Витягніть його, - наказала вона, - Ґолдена, Бертона. Їх пінквотерівських друзів. І таємничого ботаніка. Усіх їх. Зараз.

Амір в Атланті затих.

- Якщо вони в перестрілці, місс…

- Тоді відправте людей, розбийте перестрілку і тоді витягуйте. Спостереження скінчено. Закругляємось.

- Так місс.

- Повідомте мене як тільки буде зроблено.

- Так місс.

Вона спостерігала за обличчям Аміра поки оформлювала, підписувала і відправляла наказ. Вона могла практично уявити собі екран, дотик його пальців. Вона наказувала діяти швидше, продавити її наміри швидше швидкості світла і покінчити з цією маячнею нарешті.

- Наказ відправлено. Як тільки будуть новини від польового аналітика я вас наберу.

- Я буду тут. Якщо я не виходитиму на зв’язок, сробуйте після того як я прокинусь. Вона скинула зв’язок і відкинулась назад. Її розум був схожий на рій бджіл. Джеймс Голден знову змінив гру. У хлопця до цього талант, але саме через це він стає відомою змінною. А той інший, той Менґ прийшов з її сліпої зони. Чоловік міг бути кротом, або добровольцем, або дурилкою картонною призначеною для заманювання АЗП у пастку. Вона вирішила вимкнути світло і спробувати поспати, але відкинула таку ідею як погану інвестицію.

Намісто того, з’єдналася з дослідницькою базою даних розвідки ООН. Лиш за півтори години до того, як вона почує ще щось. Тим часом, їй було важливо дізнатися хто такий цей Праксідікі Менґ і чому він важливий.

 

Розділ дев’ятнадцятий: Голден.

 

- Наомі, готуй корабель. Ми маємо забратися з цього супутника. Ми маємо зробити це прямо зараз.

Повсюди навколо капітана поширились чорні нитки, він сам опинився у центрі чорної павутини. Він знову був на Еросі. Він бачив тисячі тіл перетворених на щось інше. Він вважав що все скінчено, але Ерос продовжував наближатись. Вони з Міллером вибралися але Міллера все одно було впольовано.

Тепер воно повернулося за ним.

- В чому питання, Джиме? – запитала старпом по радіо, - Джиме?

- Готуй корабель!

- Це штука, - сказав Амос, звертаючись до Наомі, - як на Еросі.

- Боже кріпкий, вони…- Голден хотів справитися з задухою, поки страх піднімався горлом, крадучи його можливість говорити. Серце під ребрами стукотіло так, нм хотіло робитися назовні і він дійшов аж до перевірки рівня кисню на нашоломному екрані. Почуття було, немов в кімнаті не вистачає повітря.

Краєм ока він помітив немов щось повзло по стіні, схоже на відірвану руку, лишаючи за собою слід брунатного слизу. Коли капітан зірвав і навів на руку гвинтівку, воно перетворилося на пляму крові під прозорою ділянкою льоду.

Амос підійшов до нього, з турботою на своєму широкому обличчі. Голден відмахнувся від нього, потім опустив гвинтівку прикладом