Читати книгу - "Прихисток твоєї помсти, Розалія Лоренс"

Краєм вуха почула, що ліпше їм ніколи не зустрічатися. Я теж так подумала.

Артур піднявся, і я за ним. Коли ми підіймалися по сходах, я вирішила запитати в нього:

— А ти знаєш, у яку нам аудиторію?

Він, лише кивнув. Гадаю, нам із ним не вийде поспілкуватися. Можливо, це й до кращого.

Проходячи по коридору, я бачила, як у кожну з аудиторій заходили студенти, і дійшовши до власної, ми зробили те саме.

У середині вже були студенти й вона була велика.

Відчувши на собі погляд, я пройшла трохи далі й подивилася вперед. За викладацьким столом сидів мій чоловік, уважно спостерігаючи за мною. Але тут він мій викладач. І бажано цього не забувати.