Читати книгу - "Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг"

Розділ 47

- Хлібобулочний завод? - Альбіна навіть не приховує того, як вона рада тій новині, що її рідна сестра працює саме на такій роботі. Так сказати, не найвищого ґатунку професія і місце праці.

- Ти думала мене без жодного досвіду роботи та без диплома візьмуть відразу помічником президента? - Мені тільки на руку, щоб родичка думала, що я працюю тут, на цьому заводі, куди вона за мною заїхала. Я спеціально назвала їй дану адресу, щоб ні в якому разі не видати справжнє своє місце роботи. Але водночас якось образливо стає за людей, котрі тут працюють. Альбіна всім своїм виглядом показує, що тут може заробляти тільки найнижчий прошарок суспільства, хоч я прекрасно знаю, як вона любить навертати булочки з корицею. Саме з корицею, бо сестричка вважає, що від них не страждає фігура. Ну, коротше, таке примітивне мислення, як і стосовно людей, які ці булочки для неї роблять, щоб потім вона відставивши мізинчик вбік, попивала свою кавусю й ласувала смаколиком.

- І то правда, - дивиться вперед, щоб не врізатися в іншу машину при виїзді зі стоянки, але я ж то бачу її профіль, спостерігаю, як губи склалися в задоволену посмішку, - ти ж хоч сильно там не налягай на товар, а то ніколи й заміж не вискочиш. Звичайно, якщо ти не шукаєш прихильника пишних дівчаток.

- Все одно в родині може бути тільки одна красива донька, іншій залишається заїдати горе булками, така вже моя доля, - з сарказмом видаю у відповідь. Інша б вже вигукнула, щоб зупиняли машину й послала до біса свою подругу, у моєму випадку сестру, я ж прекрасно знаю свою родичку як облуплену, тож проковтнула цю шпильку, як свіженький круасан, з надією якомога скоріше відбути цей вибір сукні та вирушити додому.

Щоб не дай Боже не перетнутися десь в місті з тим звихнутим на всю голову Рамосом. Звичайно, він знає де я працюю, без проблем вже завтра може прийти на робоче місце й зробити все від себе залежне, щоб я шукала коробку для власних речей, збираючись додому. Але, по-перше, це буде завтра, а я рахую ніби це завтра станеться через рік і я вигадаю, як викрутитися з даною ситуації. А, по-друге, можливо, цей чоловік не настільки відбитий, і сьогодні просто вирішив мені пригрозити, щоб я самотужки прибігла на вказану ним адресу? Повелася якщо не на компліменти, то на погрози? Відбита тактика в мужика, але що якщо і тут я проігнорую його слова та дії й просто вдам, що нічого не зрозуміла? Є ж на це шанси? Маленькі, мізерні, якщо він реально клієнт компанії Ніколаса, та ще й такий поважний клієнт, та все ж вони є, і варто ними скористатися.

- Ну як тобі? - Альбіна виходить з примірювальної й демонструє своє...

- Я так розумію з весільними сукнями ми закінчили й перейшли до вибору спідньої білизни? - Бо те, що одягнуто наразі на сестрі, більше схоже на прикривання інтимних частин тіла, ніж на одяг для весільної урочистості.

- Тяжко прийдеться твоєму бойфренду, дуже тяжко, - негативно киває головою, показуючи своє розчарування моїми словами, а можливо і тим, що доля послала їй саме таку закомплексовану, на її думку, сестру, - ні шарму, ні сексуальності, ні бажання здивувати свою половинку чимось таким, від чого б в нього голова поїхала надовго й далеко.

- А що, на весіллі крім тебе та Ніколаса більше нікого не буде? - Мені чесно було б соромно в такому з'явитися на публіці. І не через те, що я там якась сіра мишка, яка боїться зайвий писк зробити. Одна невірна дія, один непродуманий крок і гості зблизяться надто тісно з нареченою. Справді стануть з нею "однією родиною." Навіть якщо вони цього і не бажали.

- Ясно, отже, беру.

Ну, авжеж, якщо така монашка як Кіра говорить, що це не годиться, то це якраз те, що потрібно.

Сварю саму себе за те, що вчасно не прикусила язик та не промовчала, адже я теж буду присутня на весілля, наші батьки там будуть. Оце я свиню їм підклала, вони це весілля ніколи не забудуть, старша доня "вразить" їх своїм прикидом.

"Потрібно буде хоч попередити, щоб їх не схопив інфаркт" - ставлю собі таку галочку на підсвідомості, і лізу за телефоном в сумочку, хтось добивається моєї уваги.

- Так, слухаю, - невідомий номер. Напевно, з відділу кадрів. Вони попереджали, що мають ще сьогодні набрати та дати повний перелік документів, котрі мені потрібно донести, щоб оформитися на фірму.

- Сподіваюся ти розумна дівчина й просто запізнюєшся?

Це не відділ кадрів. І це не незнайомий номер. Це цей Рамос. Сумнівів практично немає, а наступної миті взагалі не залишається.

- В іншому випадку ти знаєш, що на тебе очікує.

Як він дізнався мій номер? Звідки взяв його? Невже через Ніколаса пробив? Чи для нього це зробити взагалі завиграшки, не привертаючи сюди навіть нареченого сестри?

- Ти більше там працювати не будеш, а після я все одно візьму те, що хочу. А в цьому конкретному випадку хочу я тебе. Тобі вирішувати, чи візьму я тебе полюбовно, чи силою. Другий варіант виглядає навіть куди цікавіше...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍