Читати книгу - "Захар Беркут"

прадідівських богів, і, зложивши його в кам’яній контині, лицем до золотого образа сонця, вміщеного на стелі, потім привалили вхід величезною плитою і замурували.

От так спочив старий Захар Беркут на лоні тих богів, що жили в його серці і нашіптували йому весь вік чесні, до добра громади вимірені думки.

Багато змінилося від того часу. Аж надто докладно збулося віщування старого громадянина. Великі злигодні градовою хмарою перейшли понад руською землею.

Давне громадство давно забуте і, здавалось би, похоронене. Та ні! Чи не нашим дням судилось відновити його? Чи не ми се жиємо в тій щасливій добі відродження, про яку, вмираючи, говорив Захар, а бодай у досвітках тої щасливої доби?

Нагуєвичі, дня 1/Х-15/ХІ 1882

Біографія

Іван Якович Франко (1856–1916)

Український письменник, науковець, громадський діяч, людина надзвичайно широкого кругозору. Народився 27 серпня 1856 р. у селі Нагуєвичі сучасного Дрогобицького району Львівської області. Освіту здобув спочатку у Дрогобицькій гімназії, потім — на філософському факультеті Львівського університету. Першими літературними творами були вірш «Народна пісня» та повість «Петрії і Довбущуки», які були надруковані у 1874–1875 рр. у студентському часописі «Друг». Велика творча спадщина Івана Франка є класикою української поезії, прози, драматургії, літературної критики та творів для дітей. Він є автором поетичних збірок «Зів’яле листя», «Мій Ізмарагд», «Смерть Каїна», «Із днів журби», «Semper tiro», філософської поеми «Мойсей», романів «Перехресні стежки» та «Борислав сміється», соціально-психологічної драми «Украдене щастя», дитячих творів «Фарбований Лис» та «Абу-Касимові капці». Помер 28 травня 1916 р., похований на Личаківському цвинтарі у Львові.