Читати книгу - "З Елеанор Оліфант усе гаразд"

вимагав його кволий жарт, але так ми почувалися добре.

Дорогою до офісу ми не розмовляли. Слабке сонячне проміння падало на наші обличчя, і на мить я підняла своє до сонця, як кішка. Реймонд шарпав ногами по килиму з опалого листя, його червоні кросівки миготіли серед бронзових листків. На нашому шляху з’явилася сіра білка, яка стрибала плавними напівколами, а в повітрі відчувався мало не осінній аромат яблук і вовни. Ми не заговорили, навіть коли увійшли в офісний центр. Реймонд взяв мене за обидві руки і стиснув їх у своїх долонях лише на якусь мить, а потім відпустив. Він піднявся нагору, а я пішла до свого офісу.

Я почувалася, як щойно знесене яйце, сирою та в’язкою всередині, і настільки тендітною ззовні, що найменший тиск, здавалося, міг мене зламати. Коли я сіла за свій стіл, в електронній пошті на мене вже чекало повідомлення:

Побачимось у п’ятницю. Р. х

Чи потрібно було щось відповідати? Підозрюю, що так, тому я надіслала ось це:

Х

23

Я зрозуміла, у чому суть покупок. Я повернулась у той же універмаг і, після того як отримала пораду іншої продавчині, купила чорну сукню, чорні колготки та чорні туфлі. Востаннє я одягала сукню в дитинстві, тому мені було дивно виставляти свої ноги напоказ. Дівчина-консультант знову спробувала схилити мене до запаморочливих підборів — чому ці люди так пристрасно прагнуть позбавити клієнток стійкості? Я вже почала замислюватися над тим, що чоботарі та хіропрактики влаштували якусь диявольську змову. Проте, поглянувши на своє відображення в дзеркалі, я зрозуміла, що дівчина-консультант не помилялася, коли казала, що обрана мною чорна сукня не пасуватиме ані до моїх нових черевиків (очевидно, занадто буденних), ані до мого робочого взуття на застібках-липучках (на мій подив, до них узагалі нічого не пасує, хоча мені здавалося, що вони є втіленням універсальності).

Ми вирішили піти на компроміс і обрали пару туфель, підбори яких називалися чомусь «котячими», але, як можна було припустити, жодним чином не стосувалися котів. Насправді це були туфлі на невисоких підборах, у яких було зручно ходити і які, попри це, залишалися «дуже жіночними». На яких підставах? І хто це сказав? Чи має це взагалі якесь значення? Я вирішила, що пізніше треба буде дізнатися більше про гендерну політику та гендерну ідентичність. Про це має бути якась книжка — зараз же є книжки про будь-що.

Цього разу я навіть сумочку купила, подумавши, що моя велика сумка для покупок не годиться для похорону. На тканині були дуже веселі малюнки, і мені здалося, що на цвинтарі вона буде надто сильно впадати в очі. Крім того, тепер у неї були скрипучі колеса.

Сумочка, яку я зрештою обрала, була непрактичною, занадто малою, щоб носити в ній, приміром, книгу в твердій обкладинці чи пляшку горілки. Коли я повернулася додому, то ретельно її роздивилася, погладжуючи блискучу шкіру ззовні і шовковисту підкладку. У сумочки був довгий золотий ланцюжок, який просто перекидався через плече і звільняв руки.

Наступні страшенні витрати були пов’язані з чорним вовняним пальто. Воно було однобортне, довжиною до колін і приталене. Пальто було теплим і простим — а ці якості мені подобалися в ньому найбільше. Дивлячись на свої покупки, розкладені на ліжку, щоб краще все роздивитися, я заспокоїла свої побоювання щодо їхньої вартості, переконавши себе в тому, що всі ці речі можна носити знову й знову, як разом, так і окремо. Зараз у мене було те, що, на мою думку, називалося «капсульним гардеробом» — речі, однаково придатні для більшості соціальних подій, які я могла б відвідувати разом з музикантом. У них я буду виглядати належно. Можливо, це буде балет. Відкриття нової виставки? Я була впевнена, що він відкриє мені незвідані світи. Принаймні, зараз у мене для цього було відповідне взуття.

За ці кілька тижнів я витратила більше, ніж зазвичай витрачаю за рік. Соціальна взаємодія виявилася дивовижно дорогим задоволенням — транспорт, одяг, напої, обід, подарунки. Іноді наприкінці все наче вирівнювалося, як із напоями, але найчастіше витрати призводили до ще більших фінансових збитків. У мене було трохи заощаджень, але їхній розмір не перевищував місячної зарплатні, а зарплатню від Боба навряд чи можна назвати щедрою. Тепер я збагнула, що змогла собі дозволити всі ті покупки лише тому, що раніше в мене не було причин витрачати кошти на соціальну взаємодію.

Матусі було до вподоби екстравагантне життя, але після… того, як все змінилося… я зрозуміла, що до грошей потрібно мати особливе ставлення — раціональне. І це ставлення чудово відбилося на моїх червоних пошерхлих руках. Я ніколи не забуду, ніколи не мала змоги забути, що хтось інший платив за одяг, який я носила, за мою їжу, навіть за тепло в кімнаті, де я спала. Мої опікуни отримували грошову допомогу, щоб доглядати за мною, тому я завжди робила все, щоб вони не використовували її понадміру на речі, які мені були потрібні. Тим паче на те, чого мені хотілося.

«Грошова допомога» — це поняття, яке не має нічого спільного зі щедрістю чи розкішшю. Зараз, звісно, я заробляю гроші сама, але мені потрібно поводитися з ними обережно. Розподіл фінансів — це навичка, і доволі корисна навичка, адже, якщо в мене закінчаться гроші і я опинюсь у боргах, у мене нема нікого, жодної живої душі, до якої я могла б звернутися по допомогу. Я була нужденною. У мене не було анонімного благодійника, який би сплачував оренду за квартиру, не було друзів або членів сім’ї, які могли б люб’язно позичити мені гроші, щоб замінити поламаний пилосос чи заплатити за газ, поки я не зможу повернути запозичену суму після отримання зарплатні. Тому було важливо не забувати про це.

Але я не могла піти на похорон Семмі в неналежному одязі. Дівчина-консультант у крамниці запевнила мене, що чорна сукня була елегантною, але водночас їй можна було надати «менш формального вигляду». Пальто можна було носити всю зиму. За останні роки моя куртка цілком виправдала всі сподівання і вже зносилася, але, звісно, я її прибережу, якщо раптом у майбутньому вона мені знадобиться. Я ретельно все розвісила. Я була готовою. Несіть небіжчика.

* * *

П’ятниця видалась погожою, хоча неможливо було точно сказати, чи буде так цілий день. Я прийняла душ і одягнула нове вбрання. Минуло багато років з того часу, коли я востаннє