Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

мірою пов’язаний з удосконаленням діяльності в галузі інформатизації і комунікації. Тому справедливим буде вислів: хто володіє інформацією і знаннями, той володіє світом.

Інформація сьогодні стає однією з основних цінностей людської цивілізації. В економічно розвинених країнах національні інформаційні ресурси почали формуватися так само, як матеріальні й енергетичні. В Англії, Німеччині, США, Японії, інших розвинених країнах поступово відбувається перехід від індустріальної економіки до економіки інформаційної. Тенденція перекачування трудових ресурсів зі сфери матеріального виробництва в інформаційну сферу найпомітніша в Японії. Тут у державних масштабах активно втілюється програма створення так званого інформаційного суспільства. Згідно з цією програмою розроблені “інтелектуальні” ЕОМ п’ятого покоління; планується зробити інформацію такою ж доступною, як вода, газ та електроенергія.

Уже сьогодні половина загальної кількості працездатного населення розвинених країн світу зайнята в так званій інформаційній сфері діяльності. Вперше в історії людства інформація стає одним з основних предметів праці. Постає запитання: що ж слід розуміти під словом «інформація»? В широкому сенсі інформація — це дані, повідомлення, знання. Кожне слово, буква, річ, явище природи, подія несуть свою особисту інформацію. Слово “інформація” походить від лат. informatio — пояснення, роз’яснення, виклад.

У 50-60-х роках ХХ ст. поняття “інформація” стало об’єктом різноманітних досліджень. Тепер воно є одним із фундаментальних у сучасній науці. Дослідження в різних галузях знань дали змогу поглибити поняття інформації, визначити окремі найсуттєвіші його відтінки, специфічні для окремих видів діяльності.

Термін “інформація” в юридичній літературі стали використовувати з 70-х років ХХ ст. у наукових працях з проблем боротьби зі злочинністю і вдосконалення розслідування злочинів. У цьому зв’язку важливо зазначити, що окремі автори в своїх публікаціях при характеристиці криміналістичного значення поняття “інформація” вживають назву “криміналістична інформація”, яка не відповідає його суті. З цього приводу Р. Бєлкін критично зауважив, що ця назва взагалі позбавлена смислу, оскільки криміналістично значущого (а саме це мається на увазі) в ній немає. Тому що так витлумачити можна будь-яку інформацію, якщо вона має значення для встановлення істини у справі. Термін же “криміналістична інформація” наводить на думку про якісь іманентно притаманні інформації криміналістичні якості, котрих взагалі будь-яка інформація не має.

У криміналістиці поняття інформації і його наукове та практичне значення висвітлюються в працях Ю. Аленіна, В. Бахіна, Р. Бєлкіна, В. Гончаренко, Ю. Грошевого, А. Іщенко, Н. Клименко, В. Коноваловой М. Костицького, І. Котюк, Г. Матусовського, М. Михеєнко, В. Нора, В. Лисиченко, В. Лисицина, В. Лукашевича, М. Польового, І. Постики, М. Сегая, В. Стринжі, М. Салтевського, М. Хлинцова, А. Фокіної, В. Циркаля, В. Шепітька та ін. Проте ці питання залишаються актуальними в криміналістичному значенні.

Інформацію слід розглядати в трьох основних аспектах: прагматичному, семантичному і синтаксичному. Прагматичний аспект пов’язаний з цільовою функцією і використанням будь-якої інформації для приймання слідчим, експертом чи судом відповідного рішення, і взагалі для встановлення істини. Він сприяє відбору потрібної інформації для кожного окремого рівня чи сфери діяльності. Семантичний аспект стосується смислового змісту інформації, визначення зв’язків між окремими її складовими. Синтаксичний аспект розкриває структуру змісту і форми подання інформації, її носії і засоби кодування незалежно від змісту. Такий підхід до інформації пов’язаний з використанням комплексу технічних засобів і є основою технології її обробки.

На сучасному етапі теорія інформації розвивається в трьох основних напрямах: аналіз інформаційної структури різних систем (технічних, фізичних, соціальних, біологічних та ін.); розробка принципів інформаційного відображення; створення технічних і програмних засобів передачі інформації, її зберігання і перетворення різних форм подання інформації, зокрема машинних та інших, на зручні для сприйняття людиною. Оскільки інформація не є фізичним об’єктом, то її одержання, зберігання, передача можуть бути реалізовані без суттєвої зміни носіїв і за мінімальної витрати енергії з допомогою систем мініатюрних і швидко діючих елементів, які дають можливість моделювати різні об’єкти, аналізувати їх властивості та взаємодію і в такий спосіб оптимізувати як процес пізнання, так і практичне використання. Ці напрями розвитку мають важливе значення для вдосконалення розслідування злочинів. Останнім часом у кримінально-процесуальній і криміналістичній літературі часто використовується термін “доказова інформація” в значенні судових доказів. Разом з тим у чинному галузевому законодавстві цей термін не вживається. За змістом ч. 1 ст. 65 КПК України доказами в кримінальній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення кримінальної справи. Згідно з ч. 2 ст. 65 КПК України ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій та іншими документами.

Під фактичними даними, зазначається в коментарі до ст. 65 КПК України, розуміють не самі факти чи обставини події як конкретні явища дійсності, а відомості про них, що їх одержують при проведенні слідчих (судових) дій із джерел, перелік яких наводиться в ч. 2 цієї статті. Слід зазначити, що останнім часом перелік джерел доказів у законодавстві дещо розширено. Як докази також можуть бути фактичні дані, одержані і зафіксовані із застосуванням технічних засобів оперативними підрозділами правоохоронних органів при здійсненні оперативно-розшукової діяльності (п. 2 ст. 10 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність”, ч. 3 ст. 15 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”), а також відомості про факти, зібрані адвокатом при здійсненні своєї професійної діяльності (ст. 6 Закону України “Про адвокатуру”).

Порівняно з наведеним процесуальним визначенням доказів і їх джерел, на наш погляд, галузеве предметне криміналістично значуще поняття інформації значно ширше, оскільки воно поряд із зазначеними джерелами доказів включає таке:

• відомості про функціональний бік протиправної діяльності, ту систему дій і відносин, яка становить механізм окремих видів злочинів, а саме — дані про суб’єктів злочину, їх ставлення до своїх дій і їх наслідків; дані про предмет злочину та його результат, а також осіб, які були співучасниками події, та ін.;

• відомості про закономірності виникнення й розвитку явищ, викликаних злочином до, в момент та після його скоєння, а також відображення їх в оточуючому середовищі. Як відомо, елементи механізму злочину по-різному відображаються і закарбовуються в свідомості людини, на предметах обстановки і місця події. Зі всієї різноманітності відображених об’єктів-предметів, явищ, процесів криміналістика вивчає лише ті, які причинно пов’язані з механізмом злочину і є його елементами, а із відображуваних об’єктів — тільки такі, котрі закарбували сліди відповідних елементів його механізму. Ці сліди в практиці розслідування злочину виявляються і процесуально оформлюються протоколами слідчих дій