Читати книгу - "Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів"

як джерел доказів, а одержана у результаті їх вивчення інформація (фактичні дані) — доказами по справі;

• наукові дані про закономірності відображення в оточуючому середовищі (обстановки і місця події, її учасників і очевидців тощо) інформації про події злочину і поведінку її учасників та методи їх пошуку, аналізу і можливості її використання в доказуванні в кримінальних справах відповідно до принципів чинного законодавства, порядку і умов розкриття і розслідування злочинів;

• дані узагальнення практики розслідування видів злочинів і розроблені на їх основі окремі криміналістичні методики розкриття, а також методичні і тактичні рекомендації щодо їх розслідування.

Під криміналістично значущою інформацією потрібно розуміти будь-які дані, повідомлення, відомості про злочин і закономірності виникнення ідеальних і матеріальних відображень його механізму, методи, засоби, прийоми і рекомендації щодо їх використання для розкриття події злочину і встановлення об’єктивної істини. Основними джерелами (носіями) криміналістично значущої інформації є сліди злочину — зафіксовані відображення змін в обстановці місця події і сліди пам’яті. Таким чином, стосовно доказів джерелом доказової інформації є такі носії:

• матеріальні сліди злочину;

• люди, які бачили події, що мають значення для справи.

Носіями криміналістичної інформації, згідно з КПК України, визнають свідків, обвинувачених, експертів, речові докази.

Згідно з дослідженнями, виконаними В. Гончаренко, В. Лисиченко, М. Салтевським, М. Польовим, М. Хлинцовим, криміналістично значущу інформацію за її походженням і функціональними ознаками можна класифікувати у такий спосіб: за джерелом отримання (гомологічна, предметна, документальна, машинна); за характером структури (натуральна, нормалізована, комплексна, декомпонована, генерована, дискретна, квантована, кодована); за фізичною природою (зорова, слухова, смакова та інша); за формою подання (вербальна, буквено-знакова, цифрова, графічна, іконічна, магнітна, голографічна, відеозапис, перфозапис); за носіями (матеріальна, ідеальна); за структурними елементами події злочину (суб’єктивна, об’єктивна, модельна); за напрямком руху і призначенням (пізнавальна, управлінська).

Успішне вирішення практичних криміналістичних завдань у процесі розкриття, розслідування і попередження злочинів значною мірою залежить від широкої інформованості правоохоронних органів і населення про скоєні злочини, осіб, які їх скоїли, умови, обставини, причини злочинів. Перелік джерел криміналістичної інформації про злочинність в Україні останнім часом значно розширився, однак основним матеріальним носієм криміналістичної інформації є документ (фото-, кіно-, відеодокументи, дискети тощо).

Різноманітність інформації та джерел її надходження викликає потребу формування єдиного інформаційно-технологічного центру її реєстрації, систематизації, обробки, аналізу, використання та зберігання. Сьогодні загальновідомо, що жодна служба правоохоронних органів не може функціонувати й виконувати складні завдання профілактики, розкриття та розслідування злочинів без наявності дійового автоматизованого банку інформації. Тому в складі кожного управління, відділу, підрозділу є спеціальні інформаційно-аналітичні центри чи принаймні окремі працівники, які здійснюють такі функції. В системі МВС України, наприклад, загальними організаційними питаннями функціонування інформаційних систем займаються штаб, Головне інформаційне бюро, Національне бюро Інтерполу, Державний криміналістичний центр, Головне слідче управління, Експертно-криміналістичне управління та інші.

Інформація сьогодні — це мірило багатьох політичних, соціальних, економічних і правових процесів. Без накопичення і вмілого її використання неможливо зрозуміти минулий, нинішній і майбутній стан людства. Отже, тільки той буде політично розумним, юридично справедливим, економічно і духовно багатим, хто зуміє вчасно отримувати, накопичувати і оперативно переробляти за допомогою сучасних інформаційних і комп’ютерних технологій значні інформаційні обсяги даних, передавати їх відповідними комунікаційними системами і, зрештою, використовувати всі ці дані в освітянській, науковій і практичній діяльності.

Робота з криміналістичною інформацією в загальному вигляді складається з послідовних операцій, а саме: підготовка документів, їх розмноження, експедиційна обробка, пошук, накопичення, систематизація, класифікація та зберігання інформації, наочне відображення, дистанційна передача, логіко-математична та кібернетична обробка й використання.

Сучасна наука і техніка завдяки таким галузевим наукам, як фізика і хімія, біологія і психологія, фізіологія і нейробіоніка, кібернетика і математика, набула ряду принципово нових кількісних і якісних характеристик, які не лише відтворюють або посилюють, а й значно збільшують природні властивості та можливості людини (наприклад, лазерна, електронно-обчислювальна техніка, сучасні інформаційні технології, трансп’ютерні технології, віртуально-реальні технології, голографія тощо).

Існуючі наукові методи і технічні засоби допомагають розширити творчі можливості людини й раціональніше, з меншими затратами сил і часу здійснювати професійну діяльність. Це зумовлено можливістю передачі примітивної, рутинної, чорнової частини діяльності людини машині.

Сьогодні впровадження в криміналістичну діяльність (освітянську, наукову й практичну) сучасних інформаційних технологій має такі тенденції: використання наукових розробок у готовому вигляді, якщо за своїми характеристиками вони придатні для потреб криміналістичної діяльності; використання наукових розробок у готовому вигляді, але з конструктивними змінами і доповненнями з метою пристосування їх до специфічних завдань та умов діяльності правоохоронних органів; підготовка наукових розробок спеціально для правоохоронних органів.

В умовах розбудови незалежної держави особливо важливим є, по-перше, використання сучасних інформаційних технологій і комп’ютерних систем, по-друге, інформаційне забезпечення формування і розвитку правової системи освіти, науки, практики, по-третє, підготовка кадрів, які вільно володіли б сучасною комп’ютерною технікою та інформаційними технологіями, впроваджували їх у навчальний процес, наукову роботу і практичну діяльність правоохоронних органів. Тут доречно виокремити такі три основні напрями. Перший — накопичення, узагальнення, класифікація і систематизація нормативного матеріалу (законів, указів тощо), правових і криміналістичних рекомендацій, апробованих у навчальному процесі, науці та на практиці. При цьому основну увагу варто приділяти тим правовим актам, що, як правило, вирізняються специфікою, новизною та оригінальністю. Частково таку роботу вже здійснено при систематизації нормативних документів у галузі дитячої і молодіжної політики у нашій державі.

Другий напрям — це розробка, систематизація і класифікація основних функціональних обов’язків працівників галузевих служб (державних і правоохоронних органів) узагалі та їхніх дій у типових і екстремальних умовах зокрема. Певні необхідні алгоритми прийняття рішень у конкретних ситуаціях діяльності вже частково розроблені й застосовуються в криміналістичній практиці при розкритті убивств, тяжких тілесних ушкоджень, розбійних нападів, грабежів, крадіжок державного, громадського й особистого майна, дорожніх пригод, а інші напрями діяльності правоохоронних органів потребують подальшого опрацювання. Третій — це моделювання процесу прийняття рішень як у типових, так і в особливих умовах та екстремальних ситуаціях. По суті, методологічною основою теорії криміналістичних рішень є моделювання й алгоритмізація, що базуються на використанні сучасних інформаційних технологій і комп’ютерних систем підтримки процесу прийняття криміналістичних (технічних, стратегічних, тактичних) рішень.

Стосовно комп’ютерних систем підтримки процесу прийняття криміналістичних рішень акцент треба зробити на проблемі планування, моделювання й алгоритмізації правової діяльності і використання комп’ютерних систем з метою інформаційного, технічного та методичного забезпечення правотворчості. Організаційне забезпечення процесу передбачає прийняття криміналістичних рішень, вивчення прямих і зворотних зв’язків між створюваною правовою системою і процесом (механізмом) прийняття криміналістичних рішень.

Зазначені напрями стають реальністю завдяки розвитку правової та криміналістичної науки і принциповим змінам у методах обробки інформації, що відбулися у зв’язку з можливістю перейти від ручних