Читати книгу - "Рембо"

пальмові листки, поклала палички. Вони одночасно потягнулися за залишками рису, стукнувшись паличками.

Прошу вас, — сказала вона, уступаючи йому.

Він почервонів.

Вибач, я тут зовсім здичавів.

Знаю. Я жартую.

Він посміхнувся.

Як ви сюди потрапили? — запитала вона.

Довга історія.

Вона продовжувала наполягати:

Час у нас є.

Усе одно не вистачить, щоб усе пояснити.

Він труснув головою.

А ти сама чому працюєш на цереушників?

На цереушників?

Ну так. Ми ж працюємо на розвідку.

А-а-а, — вона замислено облизнула палички. — Мене завербували в університеті перед тим, як узяли Сайгон. Я підписала договір.

На договори вони майстри.

Йому згадалася каменоломня, нестерпна спека, біль, що нив в усьому тілі,

Брат служив в армії комуністів. Хотів утекти в Америку. Йому потрібні були документи. Загалом, вони все влаштували. Переправили його туди, а я залишилася працювати тут, на них. Брат і мій син, вони обоє зараз в Америці.

Твій син?

Коу опустила очі.

Так. Його звати Нгуен. Йому вже дванадцять. Я не бачила його вісім років. Великий виріс, мабуть. Може, не такий великий, як американські хлопчики, але він сильний.

Звичайно. Думаю, у Штатах він здорово зміцнів. Харчування там не те, що тут. А його батько?

Вона ледь помітно знизала плечима.

На війні загинув.

Він уже знав цю непохитну стійкість, з якою в’єтнамці зносили своє горе. Так, смерть вона побачила та навчилася приймати її.

Вибач.

Вона мовчала.

Він заговорив про інше, розуміючи її стан і даючи їй можливість опанувати себе.

А в якому місті живе Нгуен?

Вона просяяла та з гордістю відповіла:

У Каліфорнії. Хантінгтон Біч.

Там краса. Серфінгом, напевно, займається.

Серфінг? Що це?

Це коли ковзаєш на гребені хвилі, а сам стоїш на дошці.

Летиш по хвилях?

Пояснити важко. Краще подивитися. Дівчиська за твоїм сином сохнуть, це точно,

Коу обурено вигукнула:

Він гарний хлопчик!

Анітрошки не сумніваюся, — розсміявся Рембо.

Там він у безпеці — це головне. У нас не можна жити спокійно. Тут навкруги смерть. Тут убили його батька. А я хочу просто…

Коу відклала палички. Очі ЇЇ сповнилися гіркотою.

Чого ти хочеш?

— Просто хочу жити.

Ризикує собою щохвилини, і все для того, щоб син у безпеці ріс в Америці. Яка жінка!

А ви? Чого ви хочете для себе?

Тільки одного. Уціліти. Вижити.

Це зовсім не те ж, що жити.

Ти маєш рацію. Я не живу вже давно.

А в нас усюди війна. Тут не так-то легко вижити.

Для цього потрібно…

Так?

Потрібно самому злитися з війною.

Вона з подивом дивилася на нього.

Ось чому вони вибрали тебе. Ти справжній боєць.

Просто це єдине, що я вмію робити. І потім, я дуже зручний.

Як це зрозуміти?

Пояснити тобі, що це значить?

Ні, не треба. Я спробую здогадатися сама. Це, ніби… кілька людей потрапили в катастрофу на машині, а загинув тільки один з усіх. Той, про якого ніхто не згадає.

У саме яблучко влучила.

На її шиї був тонкий ремінець зі шкіри. Коли вона нахилялася вперед, медальйон на ньому злегка погойдувався. Він простягнув руку й торкнувся малюсінької фігурки. Маленький золотий Будда.

Він приносить мені удачу, — сказала вона, переводячи погляд з його пальців, що тримають медальйон, на обличчя. — А що вам приносить удачу?

Він випустив фігурку з рук і взявся за рукоятку ножа. Кинув погляд у бік контрабандистів. Вона зрозуміла його.

РОЗДІЛ 3

Почувши стривожені вигуки на палубі, він одним стрибком підскочив до дверей і відкинув полог із матерії. Зовсім поруч наростав звук потужного двигуна, що заглушав слабеньке дзижчання їхнього мотора.

Злякана Коу відразу метнулася до Рембо.

— Військові! Річковий патруль!

Він напружився. П’яні контрабандисти, чортихаючись і клянучи все на світі, намагалися піднятися на ноги.

Рембо кинувся до дерев’яного короба, прикритого брезентом, і сховався за ним, натягуючи на себе цупку тканину. І тієї ж секунди на нього обрушилася гора чогось важкого. Він зрозумів: Коу накидала поверх брезенту мотлох, якого тут було достатньо.

Рембо стиснув ніж.

Вийняв пістолет. Зняв запобіжник.

Він затаїв подих, боячись ненароком поворухнути брезентове полотно.

РОЗДІЛ 4

Коу чим могла завалила дерев’яний короб. Серце вистрибувало в неї з грудей. Патрульний катер підійшов зовсім близько. Тонкі залізні листи, з яких були складені стіни їхнього укриття, деренчали від його ревіння.

Вона потягнулася за своїм автоматом, але цієї хвилини чиясь сильна рука відкинула полотнище над входом. Перед нею виріс Кін.

Він обвів тісну клітку налитими кров’ю очима та ступив до рундука. Відкрив його, вийняв реактивну установку й почав вставляти у ствол снаряд.

Коу зупинила його єдиною фразою, кинутою в’єтнамською:

Спробуй тільки — своїми руками пристрелю!

Кін витріщив очі.

Яким місцем ти думаєш, жінко?

Але поступово до нього дійшло, що гранатомет може лише погіршити їхнє становище. Упокоривши свою зарозумілість і знехотя визнаючи її правоту, він буркнув:

Що ти пропонуєш?

Ось що.

Вона дістала з глибокої кишені штанів пачку північнов’єтнамських купюр і сунула йому.

Дій. У тебе це добре виходить.

Кін повільно думав, але комплімент припав йому до смаку. Він розплився в посмішці.

А що? Піде.

І, пригнувшись, вийшов із кабіни.

Коу теж виглянула на палубу й одразу примружилася від яскравих відблисків сонця, відбитих водою. Велике патрульне судно загрозливо нависало над їхнім човном. Підняті ним хвилі захльостували сампан, що нахилився набік. Щоб не впасти, Коу обперлася на стінку кабіни. Вона кинула вдаваний, наївно-зляканий погляд на людей, які стояли на борту катера.

Кремезний, суворий на вигляд, капітан підніс до губ рупор, і над водою пролунав грубий, з нотками металу голос, що звик віддавати команди:

Гей, на борту! Не рухатися! Усі на палубу! Приготуватися до прийому патруля на борт!

Флібустьєри Кіна незграбно шикувалися на палубі, вигляд у них був безглуздий. Виснажена жінка сунула дитині, яка прокинулася, відвислі груди.

Кін обвів свій човен запрошувальним жестом. Намисто на його грудях дзвякнуло.

Нам ховати нічого. Ласкаво просимо. Випити хочете?

Капітан поворухнув ніздрями, ніби принюхуючись. Вийняв із кобури пістолет, постукав стволом по долоні лівої руки.

Зістрибнувши в човен, що нахилився, він похитнувся, мало не втративши рівновагу, але втримався на ногах і швидко випрямився, немов боячись видатися смішним. Він оглянув сампан підозріло швидким поглядом, затримав його на дівчині, яка стояла коло входу в кабіну та шанобливо вітала його.

Капітан відсторонив її та ступив усередину. Кін не відставав від нього.

Не хочете глянути на годинники? Відмінні годинники. Американські.

Коу заглянула всередину, не бажаючи пропустити жодного слова.

Недбало поворушивши ногою