Читати книжки он-лайн » Сучасна проза 📚📝🏙️ » Таємнича історія Біллі Міллігана

Читати книгу - "Таємнича історія Біллі Міллігана"

191
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 50 51 52 ... 149
Перейти на сторінку:
флакон від снодійних пігулок.

(2)

Як пригадував Учитель, у найпершого уявного друга Біллі не було імені. Одного дня, за чотири місяці до свого четвертого дня народження, Біллі сидів у своїй кімнаті наодинці з іграшками, самотній і знуджений. Джимбо не бажав із ним гратися, Кеті була ще замала, а татові було не до нього — він читав книжку. Раптом Біллі побачив чорнявого хлопчика, що сидів навпроти, пильно спостерігаючи за ним великими карими очима. Біллі підштовхнув до нього солдатика. Хлопчик узяв фігурку, посадив до кузова іграшкової вантажівки і заходився катати її вперед і назад, туди і сюди. Вони не розмовляли, але це однаково було краще, ніж скніти на самоті.

Того вечора Біллі й безіменний хлопчик побачили, як тато Біллі підійшов до шафки з ліками і взяв флакон пігулок. У люстерку віддзеркалювалось татове обличчя. Він витрусив на долоню геть усі жовтенькі капсули і проковтнув їх, а тоді пішов і сів до столу. Біллі вклався у своє ліжечко. Його безіменний друг зник. Посеред ночі Біллі розбудив мамин лемент. Він бачив, як вона кинулася телефонувати в поліцію. Потім Біллі й Джимбо стояли біля вікна, дивлячись, як татка вивозять із будинку на каталці й забирають геть на машині з увімкненими мигалками.

У наступні дні тато не повертався, щоб погратися з Біллі, мама ходила сумна і заклопотана, Джимбо не було, а Кеті була ще занадто маленькою для ігор. Біллі спробував було з нею побавитись і поговорити, але мама сказала, що Кеті — крихітна тендітна дівчинка і з нею потрібно поводитися дуже-дуже обережно. Тому, коли Біллі знову занудьгував і відчув себе страшенно самотнім, він стулив повіки й заснув.

За мить Крістін розплющила очі й наблизилася до колиски, де лежала Кеті. Коли Кеті заплакала, Крістін одразу зрозуміла з виразу її обличчя, чого та хоче. Крістін підійшла до гарної пані і сказала, що Кеті голодна.

— Дякую, Біллі, — відповіла Дороті. — Ти в мене такий молодець. Приглядай за своєю сестричкою, поки я зготую вечерю. А перед тим, як іти на роботу, я почитаю тобі казочку на ніч.

Крістін не знала, хто такий Біллі і чому до неї так звертаються, та вона зраділа, що їй дозволили погратися з Кеті. Вона взяла червоний фломастер і намалювала для Кеті лялечку на стіні поруч із колискою.

Потім Крістін почула чиїсь кроки. Підвівши голову, вона побачила, що гарна пані сердито дивиться на помальовану стіну і на фломастер у Крістіниній долоньці.

— Так погано робити! Погано! Погано! — почала її шпетити Дороті.

Крістін заплющила очі і втекла.

Біллі отямився і побачив перед собою розгніване мамине обличчя. Коли вона вхопила його і затрясла, Біллі перелякався й заплакав. Він не розумів, за що його карають. Тоді він помітив малюнок і замислився, хто міг зробити таку шкоду.

— Я не бешкетував! — хлипав він.

— Ти зіпсував стіну! — кричала мати.

Він замотав головою.

— Це не Біллі зробив, це Кеті, — показав він на колиску.

— Не можна брехати, — відкарбувала Дороті, з кожним словом боляче тицяючи пальцем у його маленькі груди. — Брехати. Це. Погано. Брехуни потрапляють до пекла. А тепер марш до своєї кімнати!

Джимбо не схотів із ним розмовляти. Біллі запитав себе, чи ж не Джимбо помалював стіну. Біллі довгенько проплакав, але врешті його зморив сон.

Розплющивши очі, Крістін побачила, що на іншому кінці кімнати спить старший за неї хлопчик. Вона пошукала яку-небудь ляльку, але в кімнаті були самі тільки солдатики й машинки. Крістін не цікавили такі іграшки. Їй подобалися пупсики, іграшкові пляшечки з сосками і та пречудова ганчір’яна лялька, що була в Кеті.

Крістін вислизнула з кімнати й пішла шукати колиску Кеті. Їй довелося зазирнути у три кімнати, перш ніж вона знайшла потрібну. Кеті спала, тож Крістін взяла її ляльку і почимчикувала назад до ліжечка.

Вранці на Біллі чекала прочуханка за те, що він забрав у Кеті ляльку. Дороті знайшла іграшку в його ліжку і так люто трусила хлопчика, що той аж перелякався: ану ж у нього відпаде голова?

— Не смій більше так робити, — втовкмачувала Дороті. — Ця лялька належить Кеті.

Крістін засвоїла урок: з Кеті треба гратися дуже обачно, коли мама Біллі крутиться десь поблизу. Спершу Крістін думала, що Біллі — це той хлопчик, який спав на сусідньому ліжку, проте всі називали його Джимбо, і вона збагнула, що це старший брат. Вона знала, що її звуть Крістін, та всі чомусь кликали її Біллі, тож вона звикла відгукуватись на це ім’я. Вона дуже полюбила Кеті. Впродовж багатьох місяців Крістін бавила крихітку, вчила її новим словам, дивилась, як та починає ходити. Вона знала, коли Кеті хочеться їсти і які страви та любить. Вона відчувала, коли Кеті було боляче, і попереджала Дороті, що щось не гаразд.

Вони з Кеті полюбляли гратися в перевдягання, коли її мами не було вдома. Вони вбиралися в сукні, туфлі й капелюшки Дороті, а тоді вдавали, буцімто вони співачки і виступають у нічному клубі. Але найдужче Крістін подобалося малювати для Кеті картинки. Стіни вона більше не чіпала. Дороті купила їй багацько паперу та фломастерів, і всі постійно хвалили Біллі за те, як гарно він малює.

Джонні повернувся додому зі шпиталю і став для Дороті джерелом постійного занепокоєння. Коли він бавився з дітьми чи працював над новими піснями і номерами для свого шоу, то здавалося, ніби з ним усе гаразд, але варто було їй відвернутись, як він уже мчав телефонувати букмекерам. Дороті намагалась покласти цьому край, одначе Джонні знавіснів, облаяв її і вдарив. Після цього він перебрався до мотелю «Міджет Меншенз», не з’явившись удома ані на Різдво, ані в переддень Нового року, коли Кеті святкувала свій день народження.

18 січня Дороті розбудив телефонний дзвінок. Поліція знайшла тіло Джонні. Він сидів у своєму седані на парковці мотелю. Від вихлопної труби тягнувся шланг, інший кінець якого був увіпхнутий до салону. Джонні залишив прощальну записку на вісьмох аркушах, у якій засуджував Дороті й розпоряджався покрити його численні борги грошима зі страховки.

Коли Дороті сказала дітям, що Джонні пішов на небеса, Джимбо й Біллі підбігли до вікна і подивилися вгору.

Наступного тижня на Дороті вийшли лихварі, котрим Джонні заборгував шість тисяч доларів. Якщо вона не поверне їм гроші, пригрозили здоровані, з нею або з її малими може трапитися щось лихе. Дороті миттю зібрала дітей і накивала п’ятами. Спершу вона подалася до своєї сестри, Джо Енн Бассі, яка

1 ... 50 51 52 ... 149
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємнича історія Біллі Міллігана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємнича історія Біллі Міллігана"