Читати книгу - "Українське письменство"

Той чорта (не тепер на споминки!) здрімав.

І навіть підрахунок батогів, що припали на пай Рябкові, ті «sto plag» Мартинових:

Вліпили сотеньку київ Рябку в додаток.

В дальшому оповіданні частина деталей належить самому Гулакові. Такі: «москалики», що хазяйнують на панському дворі, рожеві сподівання Рябка на панську ласку, друге знущання над ним і весь кінець останнього уступу, присвяченого «моралі» (рядки 173—183).

Усім сказаним вище визначається літературна й громадська цінність байки Артемовського.

Починаючи з давнього огляду Костомарова (в «Молодику» 1843 р.), її ставлено надзвичайно високо. Куліш писав, що коли б Гулак-Артемовський помер, написавши «Пана та Собаку», то й тоді б незатертий слід полишив за собою в українськім письменстві. Кониський уважав Гулака за великого письменника-мислителя, а в його Рябкові ладен був бачити символічний образ усього обернутого в кріпацтво українського народу. Тим часом художня вартість «Пана та Собаки» порівнюючи невелика. В байці багато зайвого; оповідання розтягнуте, навантажене подробицями. Мова груба. Вірш незграбний і, завдяки невдатно розставленим цезурам, трудний для читання. І як же далеко йому в цьому розумінні до строгого, часто різьбленого вірша Гулакових переробок з «Псалтиря»[32].

З громадського боку Гулакова байка має певний інтерес, як випад проти зловживань кріпацтва. Так оцінював її і сам автор у своїй «Супліці до Грицька Квітки».

А доки буде нас зле панство зневажати?      Пусти нас, батечку, до хати… Пусти! та й склич до нас тих навісних панів, Що воду із своїх виварюють Рябків…

Але й тут маємо діло з певним перебільшенням. Громадське значення «Пана та Собаки», як сатири на поміщицьке насильство, у великій мірі ослабляється бурлескним тоном байки, що так дисгармонує з гуманною її тенденцією. Гулак-Артемовський з видимим смаком зупиняється над сценами катування Рябка, з захопленням вирисовуючи всі деталі — і як Явтух «Рябка по жижках чеше», і як після екзекуції Рябків язик —

Був в роті спутаний, неначе путом з лик, І ґерґотав, немов на сідалі індик.