Читати книгу - "Українське письменство"

Цей силуваний і недоречний гумор притупляє сатиричне жало байки, не дозволяючи їй стати на рівні хоча б III частини «Енеїди».

Інші байки Гулакові: «Солопій та Хивря, або Горох при дорозі» («Groch przy drodze» Красицького — Bajki і przypowieści, III, 22); «Дві пташки в клітці» (Красицького Bajki і przypow., І, 21), «Пліточка» (Красицького Bajki і prz., І, 27). «Батько та Син» («Dziecie і Ojciec», III, 4) «Дурень і Розумний» (Красицького «Mądry і Głupi», Bajki і prz., IV, 26), «Цікавий і Мовчун» («Mądry і Głupi», Bajki і przypowieści, III, 19), «Лікар і Здоров’я» (Bajki і przypowieści, IV, 5), за винятком одної — «Солопій та Хивря» — великої розміром «казки», подібної формою до «Пана та Собаки» і направленої проти харківського «филотехнического общества домоводства», — не мають жодного сатиричного відтінку: це звичайні собі приказки, з дидактичною метою складені, з мораллю, що стосується до всяких обставин і всякої доби, без живого натяку на сучасність.

Другий байкар того часу Лев Боровиковський (1806—1889), слухач Гулака по Харківському університету, пізніше учитель гімназії в Полтаві, так само, як і Гулак, стоїть під впливом Красицького, причому запозичає в останнього не тільки сюжети, але й саму форму «байки-приказки».

Свої «байки і прибаютки» Боровиковський писав, мабуть, у студентські роки, а може, в скорому часі по закінченні університету, на початку 30-х років. Принаймні в листі до Максимовича, датованому 1 січня 1836 р., він згадує про них, як про збірку викінчену й готову до друку. «Вот плоды трудов моих… басенки на малороссийском языке, числом 250. Из них более 200 оригинальных, остальные подражание Красицкому».

Видано ці байки значно пізніше, р. 1852, у Києві, заходами Амвросія Метлинського, — але очевидячки не повністю. Усіх байок в київському виданні — 177; в новому виданні, під редакцією Коваленка (Черкаси, 1918, в-во «Сіяч») — усього на дві-три п’єси більше; таким чином, можна прийняти, що нам відомі лише дві третини байкарського надбання Боровиковського. Із них 28 —переклади і переробки Красицького[33]. Оскільки близькі вони до ориґіналу, зараз побачимо. Візьмім для порівняння приказку Красицького, якій так пощастило в українській літературі — «Rybka mała і szczupak»:

Widząc w wodzie robaka, rybka jedna mała, Że go połknąć nie mogła, wielce żałowała. Nadszedł szczupak, robak się przed nim osiedział, Połknął go, a z nim haczyk, o którym nie wiedział. Gdy rybak na brzeg ciągnął korzyść okazałą, Rzekła rybka: dobrze to czasem być i małą.

У Гулака-Артемовського ця коротенька приказка обросла силою подробиць:

В ставочку пліточка дрібненька Знічев'я зуздріла на удці черв'яка         І так була раденька.         І думка то була така, Щоб підвечіркувать смачненько. Ну, дейко до його швиденько!         То збоку ускубне,         То спереду поцупить,         То хвостика лизне,         То знизу вп'ять підступить.         То вирне, то пірне,