Читати книгу - "Спроба Павла Скоропадського"

Колокольцев і аграрна реформа П. Скоропадського // Гетьманат Павла Скоропадського… – С. 200—201. ">[193]. Згідно з цим проектом, тимчасово, до затвердження загального закону, дозволялася купівля-продаж землі. Визначалися розміри угідь, які могла придбати «кожна окрема особа із сільського населення» в одні руки і тільки для сільгосппотреб, – 25 десятин. Перевищення норми допускалося лише з особистого дозволу міністра, якщо йшлося про створення зразкових господарств. Без обмеження скуповувати землі міг Державний земельний банк, створюючи, тим самим, державний земельний фонд. Сам міністр, беручи участь в обговоренні законопроекту, коментував його таким чином: «Необхідно проводити планомірну роботу, ставлячи за мету створення міцного економічного ладу. У цьому зв'язку і було видано закон про право купівлі-продажу не більше 25 дес. землі»[194]. Вже 27 травня гетьман підписав схвалений того самого дня Радою Міністрів «Закон про врожай 1918 року на території Української Держави», запропонований Колокольцевим.«Ураховуючи всі його сильні та слабкі сторони, він був своєрідним компромісом між гетьманом, австро-німецькою адміністрацією та землевласниками, частково усував протиріччя, породжені указом Ейхгорна від 6 квітня 1918 р.»[195] – такою є неупереджена сучасна оцінка цього документа. Наріжний принцип закону – право на врожай належить тому, хто посіяв. У випадку орендарів це право мало місце за умови повернення землі власникам та тим, у кого вона була взята в оренду, виплати всіх державних, земських податків та повинностей. Крім того, останніх зобов'язували «виплатити за користування зайнятими землями власникам чи орендаторам цих земель відповідно врожаю, але не більш 1/3 частини середньої річної орендної платні за роки 1913—1917 за однорідні землі в відповідній місцевості». «Спірні питання» між сторонами пропонувалося вирішувати за згодою сторін або за посередництва спеціальних комісій з представників держави, місцевої влади, організацій землевласників та сільських громад.[196]

Після тривалого – як на ті часи – обговорення законопроект було затверджено 14 червня як закон «Про право продажу та купівлі землі поза міськими оселями»[197]. Головний зміст: «Кожен власник сільсько-господарських та лісових маєтностей, котрі знаходяться на повітах, в тім числі й надільної землі, має право продажу їх без обмеження розміру», а «Державний земельний банк набуває сільсько-господарські та лісові маєтності без обмеження кількості їх, але з тим, що банк розпродує їх на підставах цього закону» за умови, що одна особа не може володіти ділянкою, більшою за 25 десятин.[198]

Згодом «Гетьман всієї України і військ козацьких» зробив наступний крок у напрямку унормування земельних відносин в країні правовими, законними методами. З цією метою голова держави повідомив про скликання «особливої наради» під своїм головуванням, про створення «державного земельного фонду за кошт земель скарбових, церковних і частини приватних власників, без порушення інтересів приватних осіб». Головною метою оголошувалося «постачання через продаж землі малоземельним селянам і козакам України й утворення дрібних, але економічно міцних, селянських і козацьких господарств на Україні» без «шкоди цукровій промисловості». В той самий час документ запевняв громадян Української Держави про обов'язок «особливої наради» «виробити низку заходів для розвитку на Вкраїні промисловості», «забезпечити сталим заробітком безземельні класи людності», «дати тим значним грошовим засобам, котрі знайдуться внаслідок земельної реформи, продуктивний і доходний вжиток у межах самої України», а також «виробити законопроект про меліоративний кредит, про сільськогосподарський дрібний кредит, про підземні надра і деякі інші законопроекти, зв'язані з земельною реформою»[199]. Саме в цьому контексті, як на нашу думку, слід розглядати наступні кроки уряду. 4 липня РМ розглядає законопроект Колокольцева «Про тимчасові заходи боротьби із дезорганізацією сільського господарства». Протокол засідання зберіг тези міркувань учасників засідання, які висловилися за необхідність:

– скоротити стягнення за постановами губернських земельних комісій, обмеживши їх 500 карб.,

– визначити, що «положення закону мають характер тимчасового та надзвичайного заходу, покликаного необхідністю забезпечити своєчасне проведення сільськогосподарських робіт і тим врятувати країну від голоду (підкреслено нами. – Д. Я.) і неодмінно пов'язаної з голодом можливості повторення на Україні анархії та господарської розрухи»;

– визнати, що примусове виконання місцевим населенням сільськогосподарських робіт за плату, яку встановлюють земельні комісії, не може розповсюджуватися на прийшлих робітників, залучених через Міністерство праці, оскільки з останніми попередньо укладалися інші угоди найму.

15 липня Рада Міністрів оприлюднила конфіскаційний за своєю суттю екстраординарний закон «Про передачу хліба врожаю 1918 р. в розпорядження держави». Закон прямо передбачав, що «вся кількість хліба[200]харчового і кормового врожаю 1918р., за винятком запасу, який визначається міністром продовольчих справ по згоді з міністром земельних справ для харчування й господарських потреб володаря, поступає в розпорядження Української Держави і може відчужуватись тільки державними продовольчими установами» за твердими цінами. Закон прямо зобов'язував власників хліба добровільно повідомляти про наявні у нього запаси хліба, кількість землі та худоби. У тих господарів, «які ухиляються від добровільної здачі хліба, провадиться реквізиція, на підставі видаваємої міністром продовольчих справ інструкції, зі знижкою установлених твердих цін на тридцять відсотків. У випадку ж виявлення у володаря хліба схожих запасів, такі відчужуються з зменшенням твердих цін на п'ятдесят відсотків». Закон покладав на власників хліба цивільну та кримінальну відповідальність за його збереження і визначав, що «у випадкові неможливості одержання від продукціонерів в призначений строк хліба в зерні, державному продовольчому органові надається право обмолотити підлежачий до здачі хліб за рахунок володаря хліба власними засобами продовольчого органу або з використанням помешкання та інвентарю володаря хліба».

15 липня Рада Міністрів видала пакет законів:

– «Закон про утворення земельних комісій, про відновлення чинності «Положения о