Читати книгу - "Провісниця, Кетрін Огневич"

Розділ 34. Ти мені потрібна

 

Клянуся, на якийсь час в купальні запанувала жахлива тиша. Чи то я бовкнула щось не те, чи то Фабіан впав у ступор, почувши моє прохання. Ну, зрештою, я ж нічого такого не сказала, так?

Потім лунає сплеск води, і я відчуваю дотик чогось справді дуже м'якого до моєї спини. Якийсь час сиджу нерухомо, поки Фабіан повільними рухами намилює мою спину. Я здригаюся, коли струмені води стікають по шкірі, а потім руки Фабіана обхоплюють мою талію. Він жодною мірою не порушує кордонів, не намагається дотягнутися до грудей або ж навпаки опуститися нижче. Він просто обіймає мене, утнувшись носом у мою шию, зігріваючи своїм диханням.

— Далі ти сама? Чи тобі потрібна моя допомога? — запитує він, і я не можу не помітити, як змінився його голос. Ніжний і злегка захриплий баритон, який приємно пестить слух, немов оксамит.

— Якщо тільки ти в силах впоратися зі спокусою... — бурмочу я у відповідь, і миттєво чую у відповідь тихий стогін.

— Чому мені здається, що ти мене провокуєш, Кессі Блек?

— Тобі здається... — Я відкидаюся назад, знайшовши опору у вигляді його сильних плечей, і злегка повертаю голову вбік, щоб зустрітися поглядом із хлопцем. Цей дивовижний колір його очей, що мерехтить навіть у світлі дня, складно не помітити. Якщо до цього я сумнівалася, що він не відчуває бажання щодо мене, то зараз мої сумніви зникли.

Не відводячи погляду, я дозволяю його рукам діяти - м'якими рухами він ковзає вниз до моїх грудей. Я придушую стогін, коли його долоні накривають мої груди, уривчасто дихаю, коли він зачіпає затверділі верхівки.

Я бачу, як Фабіан жадібно ковтає повітря, випробовуючи пестощами моє тіло. Я бачу, як він чіпляється за залишки контролю, щойно його руки опускаються нижче. І в цей момент він нахиляється, щоб поцілувати мене. Я насолоджуюся кожним рухом наших губ, кожним зітханням.

Ми розчиняємося у відчуттях. І мушу визнати, немає нічого приємнішого, ніж бути з ним. Ні з ким іншим я не почувалася так добре. Так, немов я була в правильному місці, з правильною людиною, яка дарувала мені незабутні відчуття...

Я рухаюся всім тілом уперед, зустрічаючи кожен рух його пальців, що зачіпає точки, про які я навіть не знала. Не стримую стогони, що зароджуються в моїх грудях. Повністю віддаюся почуттям, які він мені дарує.

— Ти мені потрібна, Кессі. Потрібна, як повітря. Я хочу відчути тебе... Хочу відчути твій смак... — бурмоче він між поцілунками, а потім бере на руки і несе мене назад у спальню, коли наші губи знову зустрічаються в чуттєвому поцілунку.

Щойно моя спина торкається твердої поверхні ліжка, Фабіан жадібно накидається на мене, накриваючи своїм тілом. Усвідомлення того, що зараз наші тіла стикаються одне з одним без будь-яких перешкод, піднімає моє бажання на новий рівень. Те, як руки Фабіана пестять моє тіло, як він покриває поцілунками кожен дюйм моєї шкіри, просто зводить з розуму.

Я на мить підводжуся, щоб поглянути на нього, коли він опускається нижче. І судячи з його погляду, він не жартував, коли говорив про своє бажання. Я навіть не встигаю висловити протест із цього приводу, бо не дуже люблю щось подібне. Але щойно відчуваю ковзання його язика, всі слова буквально вилітають із моєї голови.

Відчуття настільки яскраві, що я просто гублюся в них. Руки судомно стискають простирадла, а тіло зводить приємною знемогою. Перед очима вибухають міріади зірок, які буквально засліплюють мене своїм сяйвом.

Відчуваю, як Фабіан ковзає по моєму тілу, як його губи накривають мої, і вже не усвідомлюю, що роблю.

Хочу, щоб йому було так само добре, як і мені...

***

Фабіан все ще не може відійти від того, що сталося. Те, як Кессі звивалася всім тілом під його ласками, просто захоплювало дух. Її смак був таким солодким, немов нектар Іллейї*.

Від надлишку почуттів, що виходять від дівчини, завдяки зв'язку він вловив її настрій. Їй було так приємно, від чого хлопець трохи зніяковів. Фабіан знав, що вона не вірить у їхній зв'язок, і нічого не нав'язував їй, але коли вона знову набуде своїх здібностей, то він сподівався, що дівчина зрозуміє. Принаймні, він спробує зробити все, щоб вона повірила в це...

І все ж думка про те, що Фабіан доставив їй насолоду, буквально розпалювала його кров. Він був здивований, коли дівчина перехопила його ініціативу. І ось тепер вони помінялися місцями - він відкидається назад, віддаючись у владу її спокусливої гри. Її поцілунки, немов крила метелика, ніжно пурхають по його шкірі. Її рухи вивірені й точні, немов вона знає, як доставити йому задоволення, незважаючи на той факт, що так далеко вони ще заходили.

Її губи... Боже, її губи роблять щось неймовірне, і Фабіан ледь стримує бажання, щоб не схопити її за волосся. Те, що ця дівчина робить своїм ротом, буквально змітає геть попередній досвід Фабіана. Він ніколи й не думав, що це може бути так добре...

Коли вона лягає поруч із хлопцем, то він тут же повертається до неї обличчям. Її зачіска геть розтріпалася, щічки почервоніли, а її дихання таке ж прискорене, як і в нього.

— Це було... неймовірно, — каже він їй, і вона посміхається, а милий рум'янець на щічках опускається нижче, на її шию.

— Рада, що тобі сподобалося. Я хотіла зробити тобі приємно.

— У тебе це вийшло. А ти... Тобі було добре? — запитує, нехай і знає відповідь. Зрештою, завжди приємніше, коли людина висловлює свою думку за допомогою слів.

— Чесно кажучи, так, дуже... Просто не думала, що може бути так добре. У мене. вже був свого роду подібний досвід, але тоді це не принесло мені задоволення.

— У мене теж, але все було зовсім не так, як із тобою.

— Знаєш, кумедно, що ми лежимо тут, на мокрому ліжку, цілком голі й обговорюємо, у кого як і що було, — сміється дівчина, і він мимоволі підхоплює її сміх. Фабіан використовує магію і за мить простирадла стають теплими і приємними на дотик.

— Згоден. Мабуть, варто зосередитися не на тому, що було, а на тому, що буде. Як думаєш?

— Гадаю, що ти маєш рацію, Фабіане. Минуле залишається в минулому...
__________________________________

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍