Читати книгу - "Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– О-ох… – прошипів губернатор, відскакуючи вбік
– Вибач! Дуже боляче? – Вона намагалася поводитись тихо, щоб не спролохати весь будинок.
– Сама як думаєш?! – Даріан переступив поріг і з підозрою озирнувся. – Ти тільки повернулась?
– Очі цілі? – Міку займало зовсім інше. – Подряпала, так?
Він зневажливо відмахнувся:
– Руку трохи зачепило. Переживу. – Увагу Керрейта привернула розібрана постіль. – Кудись збираєшся?
Міка відмовлялася розуміти цю дивну логіку.
– Прийшла запізно, – пояснила неохоче. – Випадково заснула.
– Під ковдрою? У взутті?!
– Я оплачу пральню. Або куплю все нове.
– Річ не про те!
– Знаю. – Сперечатись у дусі сімейної пари зовсім не хотілося. – Як тільки закінчиться це безумство з Радою, почну поводитись адекватно. Ну, їсти вчасно і таке інше.
– Не вечеряла?! – тим самим тоном могло прозвучати: «Зрадила найцінніше?!».
– Коли «випалювачі»…
– Після «випалювачів» з'явиться щось інше, а потім знову, і знову, і так до нескінченності! – Даріан не приховував несхвалення. – Але ти цього не побачиш, бо упокоїшся раніше!
– На себе глянь! – огризнулася Міка. – До світанку ого-го скільки, а ти при повному параді.
– Я ще не лягав!
– І не збираєшся!
Дивитися одне на одного в передсвітанковій напівтемряві і відблиску поодиноких спалахів лампи здавалося дуже дивним. Будинок повністю спав… Крім малих любительок витівок, звісно. Бути того не може, щоб вони вирушили в ліжка. Напевно, причаїлися в коридорі, висунули з-за занавісок допитливі личка і чекають… Чого, до речі? Романтики, як у книжках? Добре, що в їхньому житті поки є лише гарні історії.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шазілір. Полум'я нового дня, Олена Гриб», після закриття браузера.