Читати книгу - "Виходь за мене, милий, Міа Натан"

- Я не знаю точно, чи любиш ти мене хоч трохи. Сподіваюсь так. Але те, що ти мене хочеш - це я знаю точно! Просто ти боїшся. У своїй голові ти створив занадто багато неіснуючих обмежень.

- Я одружений. Це факт. Я кохаю свою дружину. Це теж факт. Де ти тут бачиш вигадані неіснуючі обмеження? 

- Все це неважливо! Якщо твоє тіло, твоє єство, інстинкти штовхають тебе до мене, а ти їх сам стримуєш, тоді що це, як не твої власні обмеження? У будь-якому випадку ти проведеш цей тиждень тут, зі мною. Ти не скажеш нічого нікому. Ти не будеш намагатись її заховати чи найняти охорону. Бо все це намарно й тільки її налякає. Пам'ятаєш, коли вона потрапила в лікарню, а ти замість того, щоб бути поряд, шукав її по всьому Гонконгу? Це було лише маленьке попередження. Крім того, там в лікарні їй непомітно ввели під шкіру малесенький чіп, тому я завжди знаю, де вона знаходиться.

Я стояв, наче в мене влучила блискавка. Це якась сюрреалістична маячня! Ніта тим часом знову взяла мобільний, відкрила якусь програму й показала мені. Я побачив маленьку золотаву точку на карті Гонконгу. Аніта розширила екран. З'явився напис з адресою. Це була адреса офісного центру, де ми всі працюємо. Де зараз знаходилась Катя.

- А ще ми прослуховуємо її телефон. Коли на набережній втративши свідомість вона його впустила, мої люди його підібрали та встановили жучок. А потім повернули його на місце. Дякувати Богу, ти сам відправив помічника знайти його. Інакше, треба було б вигадувати, як його віддати. 

Я не міг повірити в те, що чув.

- Всі ці зусилля тільки заради тижня зі мною? Ти що психічнохвора маніячка?

Вона тільки якось дивно посміхнулась.

- Цікаво, що скаже на все це Пітер? - вирішив піти в контрнаступ я.

- Пітер в курсі. Думаєш, звідки у мене мої погані хлопці, апаратура й ще багато іншого?

- І він знає навіщо тобі все це?

- Так, він знає. Він знає краще від тебе. І якщо ти розраховуєш розповісти йому свою історію про те, що я просто таким чином тебе домагаюсь, боюсь, він тобі не повірить.

- І що ж ти йому розповіла?

- Тобі буде не цікаво. 

Я задумався на хвилинку. Хоча не сумнівався у відповіді, все ж запитав:

- Томас знає?

- Томас виявився чоловіком дуже ніжної душевної організації. А якщо дивитися правді в очі, він просто закоханий в поки що твою дружину. Але Томаса ти знаєш. Він не заспокоїться, поки не отримає бажане. А її він хоче, дуже хоче. Не для сексу, для життя. Чим тільки вона вас так приваблює?!  Він хлопчина терплячий. Так що вибору у неї особливо немає. Вважай, вона вже його. А я йому допоможу, чим зможу. Тому що у мене свій інтерес.

Вона підійшла до мене й провела пальцями по обличчю, погладила підборіддя, пестливим рухом пробіглась груддю та доторкнулась пресу. Я не поворухнувся, просто терпляче стояв і чекав, що вона скаже далі.

- То що, коханий?  Твоє рішення? Будеш моїм на тиждень чи ризикнеш своєю дружиною? Може їй навіть сподобається те, що з нею зроблять. Всякі збоченки бувають. 

Я глянув на неї, мовляв, це точно, збоченки бувають різні. Хто б міг подумати!

- Я можу подумати?

- Звичайно, думай. А я тобі допоможу. 

Вона набрала номер.

- Алло, доброго вечора! Це пані Катерина Соколова? - сказала вона з досить сильним китайським акцентом. Я напружився. - Це адміністратор вашого житлового комплексу.  Ви не могли б терміново приїхати. Здається щось не так з системою водопостачання. Нам потрібен доступ у ваші апартаменти. Так, дуже терміново. Дякую, чекаємо!

- Якого біса ти робиш?

Вона підняла руку, мовляв, зачекай - побачиш. Знову набрала номер. 

- Об'єкт зараз вийде. Варіант з таксі. Везіть її додому. Не виказуйте себе. Картинку мені. Й будьте готові схопити її й везти на точку. Я скажу, коли. Попередьте хлопців, що можливо буде робота.  До зв'язку! 

- Аніта, не треба! 

- Не хвилюйся! Вони професіонали. Ти думай, думай! 

Сигнал на її телефоні. Вона вмикає на телефоні якусь програму, розкриває картинку на весь екран. Спочатку це тупо асфальт, потім камера різко підіймається і я бачу Катю.  Вона виходить з офісного центру. Підіймає руку, ловлячи таксі. Моментально під'їжджає машина. Картинка зникає. За секунду вмикається. Але ракурс вже інший. Наче реєстратор почав знімати салон. Я знову побачив Катю. Якось на половину. Через переднє пасажирське крісло, яке перекривало картинку. 

- Час приймати рішення, Максе!

- Добре! Хай везуть її додому! Я згоден залишитись у цьому номері, з тобою. Спати в одному ліжку. Але давай перевіримо твою теорію на рахунок моїх власних вигаданих неіснуючих обмежень. Давай раз і назавжди розставимо всі крапки над “і”. З'ясуймо для нас обох, хочу я тебе чи ні. Якщо хочу, не втримаюсь й займусь з тобою сексом, сам, зі своєї ініціативи - я кину Катерину й повернусь до тебе. Якщо, звичайно, ти захочеш. Якщо ні, ти даси нам спокій.

Тепер задумалась вона.

- Не така вже ти й впевнена, - усміхнувся я. - Ти можеш робити, що завгодно. Крім шантажувати Катериною. Забудьмо про неї на цей тиждень. З'ясуймо правду. Ти нічого не втрачаєш. Якщо ти права, отримаєш, що хочеш, так надовго, як захочеш сама.  Якщо помиляєшся, позбудешся надувної ляльки. Забудеш мене без зайвих сумнівів. Почнеш своє життя з чистої сторінки.