Читати книгу - "Особисті кордони. Керівництво зі спокійного життя без травм і комплексів, Надра Гловер Тавваб"

Вразливість — це наша здатність ділитися з іншими тим, хто ми є насправді. Нам найлегше прийняти власну вразливість тоді, коли ми не боїмося наслідків. Вразливість дозволяє нам бути щирими та відкритими, розповідаючи про до­свід, що сформував нас як людину. Страх вразливості — це страх засудження.

Якщо наше дитинство пройшло у дисфункціональній сім’ї, ми можемо відчувати сором. Цей сором призводить до низької самооцінки та прагнення догодити усім. Для людей, які пере­жили травму, найважчим її наслідком стає можлива вразли­вість від того, щоб поділитися цією історією з іншими людьми.

Ми боїмося, що якщо виявимося вразливими, інші люди:

• погано про нас подумають;

• знову завдадуть нам болю;

• применшать нашу травму;

• подумають, що ми слабодухі;

• засуджуватимуть нас.

Жорсткі особисті кордони формуються саме через страх вразливості, оскільки головною метою для нас стає безпека.

 

Як скритність впливає на здатність говорити про особисті кордони

 

Коли особисті кордони порушуються, ви можете відчути невпевненість у тому, чи ваші межі прийнятного адекватні, і боїтеся, що люди їх не дотримуватимуться.

У деяких сім’ях дітей навчають скритності, наприклад, кажучи: «Що відбувається вдома — залишається вдома». Якщо ви вирішили поговорити про травму, вам може здатися, що цим ви зраджуєте сім’ю. У деяких випадках, якщо правило скритності порушується, наслідком може стати конфлікт у сімейних стосунках.

Якщо частиною стосунків є домашнє насильство, вам може здатися, що ви зрадите кохану людину, розповівши про насильство друзям чи рідним. Можливо, ви усвідомлюєте, що така поведінка є неприйнятною, утім, ви досі не готові розірвати ці стосунки. Раптом вас змусять діяти, якщо ви комусь розкажете?

Змушуючи дітей тримати щось у таємниці, ви можете зашкодити їхньому розвитку та процесу дорослішання. Головне, що як діти, так і дорослі мають почуватися безпечно, розповідаючи про те, що відбувається у них вдома.

 

Як травматичний досвід впливає на нашу здатність формувати особисті кордони

 

Приклад № 1. У стосунках з коханою людиною, коли ви намагаєтеся заступитися за себе, вам здається, що ви виглядаєте агресивно чи «якось дурнувато». Під час сварок кохана людина починає лаятися і принижувати вас.

Результат. Можливо, ви перестанете відстоювати себе у розмовах як з коханою людиною, так і з іншими людьми, бо хочете уникати конфліктів.

 

 

Приклад № 2. У дитинстві, коли ви намагалися поділитися чимось з матір’ю, вона не звертала на вас уваги або відразу намагалася змусити вас замовчати. Навіть у ситуаціях, коли вам потрібна була підтримка, наприклад, коли у вас вини­кали проблеми з іншими дітьми у школі, мати не реагувала.

Результат. Ви повірили, що ваші слова не мають значення, і тому тепер намагаєтеся тримати все в собі.

 

 

Приклад № 3. Коли ви навчалися в коледжі, то піддалися сексуальним домаганням. Нападник сказав: «Тобі ніхто не повірить, бо ти була п’яна».

Результат. Ви ніколи не вживаєте алкоголь і не ходите на побачення, бо не довіряєте ні собі, ні іншим людям.

 

 

Як подбати про себе? Якщо ви пережили співзалежність, сексуальне, фізичне чи вербальне насильство, емоційне або фізич­не нехтування, у вас можуть виникнути проблеми з піклуванням про себе.

 

 

Піклування про себе передбачає таке:

• Ви встановлюєте адекватні очікування щодо піклування про інших та вашої допомоги цим людям.

• Ви підтримуєте власне психічне здоров’я.

• Ви дотримуєтеся ролі дитини у стосунках з батьками (не перебираєте на себе роль батька чи матері своїх батьків).

• Ви дотримуєтеся ролі брата чи сестри у стосунках з братами та сестрами (не перебираєте на себе роль батька чи матері своїх братів чи сестер).

• Ви просите, коли вам щось потрібно.

• На вихідні та свята ви займаєтеся тим, що дарує вам радість.

• Ви дозволяєте іншим мати вільний простір, де вони могли б самі про себе подбати.

• Ви рідко виходите на контакт з людьми, які висотують з вас енергію.

• Ви самі визначаєте, хто ви, відокремлюючи це уявлення від того, у що вас раніше змушували вірити.

• Ви використовуєте минуле як відмовку, щоб уникати нормального життя.

• Ви говорите про власні почуття.

• Ви дозволяєте собі відчувати насолоду.

• Ви розповідаєте правду про минуле, не намагаючись його прикрасити.

• Ви доброзичливо ставитеся до себе.

• Ви самі навчаєтеся того, чого вас не навчили в дитинстві.