Читати книгу - "Забути, щоб згадати, Ольга Обська"

— Хочете сказати, нічого не знаєте про магію трьох стихій?

— Абсолютно. Про три стихії я знаю лише те, що ви розповіли мені, коли знайомили з квестом. Людина, яка пройшла випробування вогнем, водою і баблом, набуває особливих здібностей... бла-бла-бла...

Відповідь Найту явно не сподобалася. В очах перестали стрибати іронічні іскорки.

— Тоді переформулюю запитання. Розкажіть докладно, що ви робили, коли залишилися у будинку для квесту одна.

— Так не чесно. Це вже друге питання. Тепер моя черга запитувати.

— Добре, питайте. Я відповім. Але за умови, що потім отримаю від вас докладну розповідь про те, що ви робили в будиночку для квестів з того моменту, як я вийшов до того моменту, як опинилися тут.

— Домовилися. Моє питання — чи ви вільно можете переміщатися між світами? Будь-якої миті, як тільки захочете? Коли ви збираєтеся зробити це наступного разу?

— Це три питання. На яке відповідати?

— На останнє.

— За декілька днів.

— А точніше?

— Точніше не знаю.

— Візьміть мене з собою, — майже пошепки сказала Лена. — Я хочу додому.

Принц зробив невелику паузу і теж тихо відповів:

— Я вже казав вам, що не знаю, як повернути вас додому. Це правда. А тепер ваша черга відповідати. Чекаю детальної розповіді про те, що сталося в будиночку для квестів.

І чому для Найта це так важливо? Вимагає подробиць, а там і розповідати особливо нема чого. Може, принц думає, що Олена вимовляла якісь магічні заклинання, розмахувала чарівною паличкою, викликала духів, чи що ще там роблять чаклуни? Тоді на нього чекає розчарування.

— Ви вийшли, — почала вона. — Вогонь за вікном почав розростатися і невдовзі перекинувся на хату. Від їдкого диму стало важко дихати.

— Це була гра вашої уяви. Під вікном горіло невелике багаття. І все.

— Ну, не знаю, не знаю, — навіть зараз від згадки про ті хвилини, у Олени запекло в горлі і почало сильніше паморочитися в голові. — Пожежа виглядала дуже правдоподібно. Я вибила вікно та спробувала залити вогонь водою. Це не допомогло. У цебрі ще залишалося трохи рідини, і я її випила. І одразу опинилася тут. Ну, не саме тут, у цій кімнаті, а в Запасному Світі.

— Випили? — здивувався Найт.

— Саме так.

— Навіщо?

Звісно, зі сторони вчинок виглядав, м'яко кажучи, не логічно. Але розповідати принцу про бабусині вірші не хотілося. Не те щоб Олена остерігалася чергового кепкування. Ні. Розмова про її переміщення між світами геть-зовсім погасила іскри іронії в очах Найта. Але допустити, щоб мова зайшла про загиблих рідних, Олена не могла. Цієї теми вона давно навчилася уникати — надто болісно. Та й було щось у дитячих спогадах таке особисте та потаємне, чим ділитися зі сторонніми здавалося неправильним.

— Це вже нове питання, — викрутилася вона.

— Добре, поставте своє.

Олена задумалася. Запитати треба було щось важливе. Раптом чергове питання Найта виявиться настільки незручним, що гру доведеться припинити. І якщо у Олени залишилася остання спроба, потрібно взяти від неї все, що тільки можна, максимально. Але що запитати, якщо головне питання вона вже поставила — як повернутися додому. А відповіді на нього не отримала. Принц запевняє, що не знає. Бреше? Імовірно, так. Сам він запросто скаче між світами. Отже, треба якось перефразувати питання, щоб змусити Найта проговоритися, або хоча б спіймати його на нечесній грі. Але думки плуталися, і каверзного формулювання ніяк не виходило.

Напружена робота мозку погано позначалася на самопочутті. Запаморочення посилилося настільки, що картинка перед очима знову почала розпливатися. Переднепритомний стан змусив відкинутися на спинку крісла.

Найт одразу підскочив до Олени. І знову вона опинилася у його сильних руках. Здається, їй це вже почало подобатися — безтурботно летіти, без страху впасти на підлогу. Втім, насолоджуватися польотом довелося не довго — ліжко знаходилося поруч із кріслом.

— Погана гра, — насупився Найт, схилившись над Оленою. — Рейнольд мав рацію — перенапружуватися вам поки що протипоказано. Зараз сходжу за настоянкою Вальміра.

— Тільки не це! — скривилася Олена. — У мене і так досі скроні поколює. Що за безглузді ліки? Тут, що, нашатирного спирту немає?

— Це ваше нове питання? — посміхнувся Найт. Схоже, йому сподобалося, що співрозмовниця передумала непритомніти, і в неї цілком вистачає сил обурюватися.

Олена замотала головою. Ще не вистачало витрачати свій хід на таку дрібницю. І хоча гра, імовірно, на якийсь час буде призупинена, але можливо потім знову відновиться.

— Гаразд, відповім "безкоштовно", — розщедрився принц, — а то ще скажете щось безглузде для тутешніх і викажете себе. Нашатир, як і будь-які інші речовини, що неприємно пахнуть, в медицині категорично не використовуються.

Міні лекція про лікарські засоби Запасного Світу супроводжувалася дивними діями. Найт доторкнувся рукою до чола, потім накрив своїми долонями зап'ястя, зазирнув у вічі. Це знову медичний огляд?