Читати книгу - "Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Гаррі не відповів. Був сам не свій. Йому кортіло розповісти про те, що сталося, Ронові й Герміоні, та водночас хотілося забрати цю таємницю з собою в могилу.
- Гаррі, з тобою все гаразд? - спитала Герміона, поглядаючи на нього.
Гаррі непевно стенув плечима: він уже й сам не розумів.
- Що таке? - сперся на лікоть Рон, щоб краще бачити Гаррі. - Що сталося?
Гаррі не знав, з чого почати, та й усе ще не був певен, чи взагалі хоче цим ділитися. Але саме тоді, як він уже вирішив мовчати, Герміона взяла справу в свої руки.
- Це Чо? - поцікавилася вона діловим тоном. - Чекала тебе після зібрання?
Онімівши з подиву, Гаррі кивнув головою. Рон почав хихотіти, але замовк, коли Герміона на нього зиркнула.
- То... е-е... що ж вона хотіла? - запитав Рон удавано байдужим голосом.
- Вона... - прохрипів Гаррі, а тоді прокашлявся і зробив другу спробу. - Вона... е-е...
- Ви цілувалися? - пожвавилася Герміона.
Рон так рвучко звівся, що його каламар перекинувся й покотився по килимку. Не звертаючи на це уваги, Рон жадібно втупився в Гаррі.
- Ну? - вимогливо наполягав він.
Гаррі глянув на Рона, очі якого світилися нетерплячою цікавістю, на дещо спохмурнілу Герміону, і ствердно кивнув.
- АГА!
Рон переможно підняв стиснутого кулака й вибухнув пронизливим реготом, від чого кілька боязких другокласників біля вікна аж підскочило. Гаррі неохоче всміхнувся, дивлячись, як Рон качається по килимку. Герміона глянула на Рона з глибокою відразою і повернулася до свого листа.
- Ну? - Рон нарешті подивився на Гаррі. - І як було?
Гаррі на мить замислився.
- Мокро, - чесно зізнався він.
Рон пирхнув чи то радісно, чи то зневажливо - важко було зрозуміти.
- Бо вона плакала, - зніяковіло пояснив Гаррі.
- Он воно що, - посмішка на Роновім обличчі зів'яла. - То ти так погано цілуєшся?
- Не знаю, - Гаррі над цим не замислювався і тепер відразу відчув стурбованість. - Можливо.
- Авжеж, ні, - неуважно заперечила Герміона, шкрябаючи свого листа.
- Звідки ти знаєш? - огризнувся Гаррі.
- Бо Чо останнім часом плаче постійно, - буркнула Герміона. - За обідом, у туалеті, скрізь.
- Думаю, два-три цілунки мали б її розвеселити, - вишкірився Рон.
- Роне, - зверхньо мовила Герміона, вмокаючи перо в каламар, - бездушнішого за тебе я ще не зустрічала.
- Що ти цим хочеш сказати? - обурився Рон. - Хто ж пхинькає, коли його цілують?
- Так, - трохи розпачливо додав Гаррі, - хто?
Герміона глянула на хлопців жалісливо.
- Невже до вас не доходить, що зараз відчуває Чо? - запитала вона.
- Ні, - відповіли в один голос Гаррі з Роном. Герміона зітхнула й відклала перо.
- Це ж очевидно, що їй дуже сумно через смерть Седрика. Крім того, вона, мабуть, розгублена, бо їй подобався Седрик, а тепер подобається Гаррі, і Чо сама не може зрозуміти, хто з них кращий. Тепер вона почуватиметься винною, думатиме, що образила Седрикову пам'ять, цілуючись з Гаррі, а ще буде журитися, що казатимуть інші, якщо вона почне зустрічатися з Гаррі. І ще вона, мабуть, не може визначитися зі своїми почуттями до Гаррі, бо він був разом з Седриком, коли той помирав, тому ця ситуація заплутана й болюча. А крім цього, вона боїться, що її виключать з рейвенкловської квідичної команди, бо вона погано літає.
Після цих слів запанувала приголомшлива тиша, а тоді озвався Рон:
- Одна людина не може стільки всього відчувати одночасно, бо просто лусне.
- Те, що ти маєш емоції на рівні чайної ложки, ще не означає, що ми всі такі, - роздратовано огризнулася Герміона, знову беручи перо.
- Вона сама почала, - спробував виправдовуватися Гаррі. - Я нічого б... вона просто підійшла до мене... а тоді почала ридати в мене на плечі... я не знав, що робити.
- Старий, та я ж тебе не звинувачую, - стривожився Рон.
- Треба було її заспокоїти, - глянула на Гаррі Герміона. - Ти ж так і зробив, правда?
- Ну, - промимрив Гаррі, а обличчя його недоречно розпашілося. - Я, той... поплескав її по плечі.
Герміона мала такий вигляд, ніби ледве стримувалася, щоб не закотити очі.
- Могло бути й гірше, - зітхнула вона. - То ти з нею ще зустрічатимешся?
- Мені ж доведеться, - здивувався Гаррі. - У нас же будуть зібрання ДА, ти що, забула?
- Ти знаєш, що я мала на увазі, - нетерпляче сказала Герміона.
Гаррі нічого не відповів. Герміонині слова відкрили перед ним нові обрії, і ці обрії його лякали. Спробував уявити, як вони з Чо кудись ідуть, наприклад, у Гоґсмід, і як він пробуде поряд з нею аж кілька годин. Авжеж, після того, що сталося, вона чекатиме, щоб він її кудись запросив... від цієї думки йому замлоїло в животі.
- Та нічого, - сухо додала Герміона, знову поринаючи у свій лист, - ще буде не одна нагода домовитися про зустріч.
- А що, як він не захоче домовлятися? - спитав Рон, дивлячись на Гаррі з незвично проникливим виразом обличчя.
- Не мели дурниць, - неуважно озвалася Герміона, - вона вже давно йому подобається, правда ж, Гаррі?
Він не відповів. Так, Чо подобається йому давно, але щоразу, як він уявляв себе з нею наодинці, вона була радісна, а не ридала в нього на плечі.
- А кому це ти, до речі, пишеш цілий роман? - запитав Герміону Рон, намагаючись прочитати щось на пергаменті, що вже лежав аж на підлозі. Герміона висмикнула листа в нього з-під носа.
- Вікторові.
- Крумові?
- А ти багато знаєш інших Вікторів?
Рон незадоволено промовчав. Ще яких двадцять хвилин вони сиділи мовчки. Рон дописував реферат з трансфігурації, нетерпляче пирхаючи й весь час щось викреслюючи, Герміона списала весь пергамент аж до нижнього краю, тоді акуратно його згорнула й запечатала, а Гаррі дивився у вогонь, понад усе прагнучи, щоб там з'явилася Сіріусова голова і хоч щось йому порадила про дівчат. Але вогонь, потріскуючи, згасав.
Нарешті всі червоногарячі жаринки перетворилися на попіл, і Гаррі, озирнувшись, побачив, що у вітальні не залишилося нікого, крім них.
- На добраніч, - відверто позіхнула Герміона
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг)», після закриття браузера.