Читати книгу - "«І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Зодягнена в сонце
1. Уже мовилося, пророцтва відкриваються не послідовно, як їх виклав Іван Богослов, а в ході з’ясування окремих деталей. Вони нагадують сторінку тексту, на якій можна прочитати лиш кілька слів, та й то не підряд. Решта «зафарбована». Та якщо прочитати хоча б два-три слова, що стоять поряд, то можна вже здогадуватися про попереднє чи наступне за ними слово. До глави 12-ї ми звернулися після того, як з аркуша вже було змито трохи «фарби». Так, у розділах 13–22 тепер угадуються не лише слова, а й цілі рядки, в яких проте не все достатньо чітко розпізнається.
Складність у прочитанні таємничого тексту гл. 12 полягає в тому, що в ній майже не проглядається жодної події земного світу. Якщо, наприклад, за образом семиголової звірини легко вгадується структура компартії, за великою розпусницею — комуністична Москва, то за жінкою, зодягненою в сонце, неможливо розпізнати жодного з реальних образів. Хоча в «Об’явленні…» цей образ передує апокаліптичній главі тринадцятій і пов’язаний з нею «семиголовим змієм».
«Жінка, зодягнена в сонце, та семиголовий змій.
І з’явилася на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір. 2 І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу. 3 І з’явилася інша ознака на небі, — ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінців. 4 Його хвіст змів третину зір із неба та й кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з’їсти дитину її, коли вродить… 5 І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його. 6 А жінка втекла на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят день» (гл. 12).
«Жінка, зодягнена в сонце…» В окультизмі сонце — джерело духовності. Отож образ жінки уособлює духовність. «А під ногами її місяць…» Місяць, як і Орб (Темний сателіт) є осердям тваринної сили. Тобто маємо образ сутності, тваринна складова якої повністю підпорядкована духовній. Згадаймо біблійний вислів «наступити п’ятою на голову змія», тобто на тваринний інстинкт. «2 І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу.» Щоб переконатися, що породілля — це тільки образ, наведемо кінець 12-ї глави: «17 І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове» (ця подія відбувалася вже у земному світі). Жінка — образ, метафора, за якою вгадується нова епоха людства, що починається одразу по завершенню кола сонячного Зодіаку. Вона народжувалася, справді, у великих муках. Адже це будуть люди, не схожі на тих, що жили на землі в попередні роки. Оскільки з 1881-го починається нове коло сонячного Зодіаку, то й люди будуть за своєю сутністю схожі на тих, що жили на самому початку попереднього зодіакального кола сонця. Тобто, починаючи з 1881-го, сонце, а з ним і вся його планетна система, повернулися «на круги своя», у те місце космосу, звідки починався попередній оберт. Відтак і вплив космічних об’єктів на живі організми (гравітація, радіація, магнетизм, акустика і т.ін.) стане таким же, яким був 25920 років тому.
2. «На її голові вінок із дванадцяти зір.» Це дванадцять знаків Зодіаку (людського, а не сонячного), тобто дванадцять різних типів людей, що приходитимуть у земний світ. Дія зодіакальних сузір’їв на них проте буде дещо відмінною від попереднього.
Отже св. Іван повідомив, що у потойбіччі виношуватимуться сутності для нової епохи людства, і що ці майбутні сутності матимуть благословення Вищої Сили. А за те, чи бути їм утіленими у земних людей, а чи знищеними, змагатимуться дві сили, два егрегори: Самаель (сатана) і Михаель (Архангел Михаїл).
«3 І з’явилася інша ознака на небі, — ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінців.» Тобто йдеться про егрегор зла, «змія», який спочатку перебуватиме в астральному світі і робитиме спробу зашкодити народженню нової сутності земної людини.
«Його хвіст змів третину зір із неба та кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з’їсти дитину її, коли вродить…» Щоб зрозуміти, що таке «третина зір», треба осмислити окультний термін «астросом». Це напівматеріальна оболонка, яка втілює дух у матерію, тобто «програма», яка відповідає за втілення духа в «скафандр» (тіло) і функціонування «скафандра», коли в ньому є дух. «Астросом» — слово, що складається з двох грецьких: «астра»— зірка і «сомо» — тіло. Тобто це частка астрального світу. Хвіст змія кинув додолу (у земний світ) третину астросомів (зір), які й стали складовою тогочасного людства, значна частина якого були ті, що «вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове».
Потім, коли змій програв війну з Архангелом Михаїлом на небі (там переміг світлий егрегор), «скинений він був додолу, а з ним і його анголи були скинені». «13 А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати він жінку, що вродила хлоп’я». Виходить, що жінка була і на небі, й на землі… Отже це, справді, метафора, за якою сховане щось, що визначає поступ, формування, як матеріального, так і астрального світів. Воно виявилося неприйнятним для Самаеля, тому й повів він боротьбу з ним. «14 І жінці дані були дві крилі великого орла, щоб від змія летіла в пустиню до місця свого, де будуть її годувати час, і часи, і півчасу». Два крила — це дві гілки християнства: православна і католицька. Пустиня — спустошене від віри й духовності місце (у часі). Годувати — підтримувати духовно. «Час, і часи, і півчасу» — за цим, мабуть, стоїть якийсь реальний термін.
«15 І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її.» У Івана Богослова вже були аналогічні образи: «а голос Його (Христа) —
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги ««І бачив я звірину...», Віктор Васильович Савченко», після закриття браузера.