Читати книгу - "Називай мене Хаскі, Ельма Кіраз"

25

Я провів рукою по обличчі і до мене ніяк не доходило, для чого Єгор все це робить. Він назвався чужим імʼям, щоб потрапити сюди. Обдурив, щоб я не вигнав його. Це все максимально по-дурному. Проти нього вийшов теж якийсь зовсім новачок, про якого мені ще нічого не відомо. Отже я навіть не знаю, чим може закінитися цей бій. А зупиняти його вже надто пізно. Я повернув голову та почав шукати очима Мелісу. Вона стояла сама та розглядала все навколо. Людей більшало, а поруч з нею не було Євгена. Я коротко вилаявся і почав йти в її бік.

— Захар Вікторович, — вона посміхнулась кутиком губ, — дуже приємно.

— А де Євген? — строго спитав я.

— Не знаю. Сказав, що він має щось зробити. І щоб я зачекала його тут.

— Телепень…— тихо сказав я.

— Отже…— вона зробила невелику паузу, — цей клуб твій? Тому всі тут так беззаперечно слухаються тебе?

— Я… я не мав на меті тебе обманювати. Просто не хотів, щоб ти хвилювалась. Це ж не булочками торгувати.

— Та не хвилюйся, — вона покала свою тендітну руку мені на плече, — я не ображаюсь. Це навпаки цікаво.

— Обіцяю все тобі тут показати, — я провів дололями по її руках.

— Але що сталося? Чому був такий поспіх?

— Ох, це…— я повернув голову на ринг, де ще поки нічого не почалося, — це мій друг. І його зовсім не повинно тут бути. Але він надурив мене, щоб потрапити на бій.

— Він буде битись…для чого? — Меліса здивовано дивилась на мене.

— Бо йому для чогось потрібні гроші. Але він нічого не хоче мені казати. Я готовий був йому їх просто дати, навіть не позичити. Тільки б він не бився. Але цей впертий…

— Чому ти так переймаєшся, щоб він не бився?

— Це…просто…— почувся звук гонгу і це означало, що бій почався. Меліса з якоюсь неприхованою цікавістю почала зазирати повз мене на ринг, але я не міг дозволити, щоб вона це все бачила. То ж взяв її за руку і повів за собою.

— Чому ми пішли? Це ж мабуть цікаво…

— Не думаю, — я натягнуто посміхнувся і в поле мого зору потрапив Євген, — де ти ходиш!?

— В-вибачте. Я мав дещо зробити…

— Не біси мене. Йди туди і слідкуй за всім, — я підійшов ближче і сказав Євгену практично на вухо, щоб Меліса не чула, — якщо з Єгором щось станеться, негайно сказати мені.

Помічник кивнув і швидко спустився в підвал, а ми з Мелісою залишились самі. В прямому сенсі, тому що завжди всі, хто тут був у казино, спускались вниз, щоб подивитись на бої. Вони завжди думають, що так можна виграти побільше грошей. Але ці гроші, зазвичай, отримую я. А для них виділяється лише маленька частинка. 
І скориставшись цим моментом, я вирішив зробити Мелісі невелику екскурсію. Я був гордий все це їй показувати та розказувати, адже це моє величезне досягнення, не побоюсь цих слів — моя душа. Справжня моя «дитина», яку я обожнюю. І хочу вкладати свої сили та любов лише в це місце. Дівчина захопливо оглядала все навколо і це мене ще більше тішило. Потім свою екскурсію я закінчив у своєму кабінеті.

— Ну це вражає, — Меліса посміхнулась, — не ображайся, але власником цього клубу я уявляла когось…трохи інакшого.

— І кого ж це? — я підняв одну брову.

— Ну-у-у… когось схожого на Бо Жака. Хоча б його віку.

— Мелісо, — я вдав, що розчарувався, — не ображай мене так.

— Ну пробач, я не хотіла, — вона підійшла ближче і одна бретелька її сукні впала з плеча. Я відчув, як все всередині завмерло і довелось важко ковтнути.

— Але…я таки образився, — я хитро посміхнувся, — ти ранила мене в саме серце.

— Ох, то тоді мабуть треба вибачитися, — Меліса стала до мене практично впритул і провела рукою по моїй сорочці. Наскільки часто вона любить це робити, настільки мені до біса подобається це. 

Я притягнув її за талію ще ближче і поцілував. Вперся до свого столу і розставив ноги, щоб їй було зручніше стояти. Поцілунок був пʼянким і пристрасним, а через те, що я тоді вкрав ті гидкі парфуми, Меліса зараз пахла ніжними квіточками. І це спокушало мене ще більше. Я провів рукою по її спині і дістався того плеча, де ще була бретелька сукні, а тому повільно спустив її. Спина у Меліси була відкрита, отже ця легенька сукенка трималась лише на її грудях. Хотілося просто здерти цю сукню з Меліси, але саме ось така грань відвертості найбільше мене заводить, коли вже майже повністю роздягнена, але ще все одно приховує своє тіло. Дівчина безсоромно торкнулась ґудзиків та почала розщіпати їх. Вона робила це якось так різко, що здавалось, просто повідриває. А потім так само грубо витягла мою сорочку зі штанів. Я відчував, як її тіло палає і від цього горів сам.

— Але знаєш…— я шепотів, поки цілував її шию, — я не замкнув двері. В будь-який момент сюди може хтось увірватися. 

— О справді, — вона спокусливо видихнула, — і застане нас тут удвох… Роздягнених…

— Саме так, — я провів губами по її щоці та зазирнув у затуманені очі.

— Ну, то тоді треба… бути обережнішими. І швидшими, — вона поцілувала мене, вхопивши обома руками за комір сорочки. 

В цей момент я був готовий, щоб руйнувався світ. Мені було б байдуже. Бо зараз я був з найпрекраснішою жінкою, що так жадібно цілувала мене, бажаючи більшого. Я підхопив її за стегна, та розвернувшись, посадив на свій стіл. Меліса не переставала цілувати мене, але потім зняла з моїх рук сорочку, жбурнувши кудись подалі. А після цього спустила свою сукню. Переді мною був чудовий вид на її витончену фігуру. Здається, вона все одно трохи соромилась бути переді мною у такому вигляді, але я поспішив заспокоїти її. Поцілував в ключиці, ямочку на шиї, опустився на груди і показав їй, якою ще може бути насолода. Меліса вигиналась, чи від задоволення, чи щоб мені було зручніше. Або й те, й інше. Я торкався її гарячої ніжної шкіри і просто не міг насолодитись цим. Це було щось наче за межею реальності. Ще жодного разу в своєму житті я не відчував такої ейфорії. Меліса вже була розслаблена, тому впевнено потягнулась до ременя на моїх штанах. Але саме в цей момент хтось дуже наполегливо постукав у двері.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍