Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я. Частина 1 - Обрана, Svitlana Anosova"

Темні хмари згущувалися над горизонтом, закриваючи останні проблиски світла. Вітер, що раніше був спокійним, тепер ніс із собою холодний подих чогось незвіданого, пробудженого після століть спокою. Замок ніби затамував подих, а саме повітря наповнилося відчуттям невидимої напруги. 

Кристал стояв у центрі великої зали, його світло мерехтіло слабко, ніби намагаючись утримати останні залишки сили. Але тріщина, що прорізала його поверхню, вже не підлягала лікуванню. Вона ставала дедалі глибшою, і раптом… 

Трісь! 

Звук розколу пронісся залою, мов грім, відбившись луною у найтемніших коридорах замку. Августа здригнулася, відчуваючи, як хвиля невидимої сили пройшла крізь неї. Її серце забилося швидше, а пальці судомно стиснулися в кулак. Вона відчула це так само, як і Ервін. Немов сама земля задрижала під їхніми ногами. 

З кристала вирвався чорний туман, немов самі тіні ночі отримали свободу. Повітря наповнилося шепотом, який неможливо було розібрати, але він змушував кров холонути в жилах. Це не просто монстри виривалися назовні. Це було щось значно гірше. 

Ервін, відчувши загрозу, інстинктивно ступив ближче до Августи, його рука стиснулася на руків’ї меча. Маги, що стояли довкола, відступили, читаючи заклинання захисту, але навіть їхня магія не могла стримати темну енергію, що проникала крізь тріщини у стінах реальності. 

Раптом Августа відчула щось дивне – її зір затуманився, і вона знову побачила той самий храм у горах, захований серед срібного туману. Але тепер він уже не був покинутим – світло пробивалося крізь древні стіни, і там, у глибинах, вона побачила силует. Величезні очі розкрилися в темряві, і їхній погляд зустрівся з її. 

"Я чекав на тебе…" 

Шепіт пролунав прямо у неї в голові. Вона різко вирвалася з цього бачення, різко вдихнувши холодне повітря. Її очі розширилися, а серце калатало, мов після битви. 

— Ервіне… — прошепотіла вона. Її голос тремтів. Вона зрозуміла, що саме їх чекало. — Це не просто монстри. Це щось більше. І воно знає про нас. 

Король зосереджено дивився на неї, відчуваючи, що її слова – не марення. Це було застереження. 

— Нам доведеться туди вирушити, — твердо промовив він, ніби ухвалюючи вирок. Його рука стисло лягла поверх її пальців, обіцяючи: вони разом пройдуть цей шлях, яким би він не був. 

Августа, дивлячись у його очі, знала – вони більше не можуть зволікати. 

І десь далеко, серед древніх гір, ті самі очі, що вона бачила, знову розкрилися. Цього разу – остаточно. 

Темрява вже вирушила їм назустріч. 

Але таємничий храм став для них ключем, а що криється за його стінами, вони зможуть дізнатися лише у своїй подорожі… у другій книзі. 

Королівство крижаного полум'я. Частина 2– Клятва Туманних Островів 

Це буде новий шлях, нові загрози, і таємниці, що розкриються лише тим, хто готовий їх осягнути.

Кінець