Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

"Ти все одно не розумієш, Дмитре. Ти думав, що це все закінчиться так просто? Ти тільки подивися на Лану, вона вже давно на боці Максима. Вона навіть до нього прийшла," — Віктор знову розсміявся, і в його сміху було стільки зла, що Дмитро навіть на мить зупинився.

Але для Дмитра це не стало новиною. Він був готовий до будь-яких змін, що відбувалися навколо нього. Відносини з Ланою давно стали для нього лише частиною стратегії. Її роль у цьому всьому була очевидною, і вона не змогла змінити картину. Замість того, щоб панікувати, Дмитро просто відкинув цю інформацію. Він не переживав через Лану.

"Мені все одно на Лану," — спокійно відповів Дмитро, дивлячись на Віктора, чиє обличчя стало більш переконливим після його слів. "Ти не розумієш, що справжня гра зовсім не в тому, кого ти вважаєш своїми союзниками."

Віктор, хоч і здався трохи здивованим, продовжив:

"Ти ж не думаєш, що я сам у всьому цьому, правда? Не забувай, що мене найняв Максим. Він був за кулісами, він знав усі твої слабкі місця. Я спочатку працював на тебе, а потім він почав на мене тиснути, коли я зрозумів, що ти йдеш до своїх великих планів. Я ж розумів, що ти можеш зробити більше, ніж звичайний бізнесмен. І все, що я робив — це зливав йому твої проекти, і завдяки цьому Максим виграв кілька контрактів, які мали бути твоїми. Ти думаєш, що це просто так сталося? Це було частиною плану, який я йому передав."

Дмитро слухав, і його погляд не змінювався. Він не мав жодного сумніву в тому, що Віктор нарешті почав проговорювати правду. Все, що відбувалося, можна було пояснити, і його розуміння ситуації було надзвичайно чітким.

"Ти думаєш, що ти знайшов спосіб обдурити мене, Вікторе, але тепер ти в пастці. Ти взяв гроші у Максима, допоміг йому виграти проекти, а тепер маєш відповідати за це," — сказав Дмитро з холодною впевненістю, коли Віктор, здається, вже втратив будь-яку надію на порятунок.

Віктор, відчуваючи, що виходу немає, спробував ще раз звернутися до гідності:

"Ти не зможеш мене вбити так просто, Дмитре. Я ще можу зробити своєму життю поворот. Я ще не програв!"

Дмитро лише усміхнувся, не здивувавшись такому підходу.

Дмитро тільки посміхнувся, але посмішка була безжальною.

"Ти вже програв, Вікторе. І тепер тобі краще слухати уважно. У мене є 10 годин, щоб ти вирішив, як будеш діяти далі. Якщо за цей час ти не розповіси все, я передам ці документи в поліцію. І я знаю, що ці документи тобі не дуже сподобаються. Справедливість відбудеться, навіть якщо тобі не вистачить часу."

Віктор застиг, мовчки дивлячись на Дмитра. Серце билося шалено, але він знав, що тепер він має один єдиний вибір.

Дмитро спостерігав за Віктором, який почав відчайдушно намагатися знайти вихід із ситуації. Його голос став трохи розслабленішим, коли він вирішив остаточно відкрити картки.

"Ти знаєш, Дмитре," — почав Віктор, ухиляючись від прямої відповіді, але все ж таки намагаючись внести нові елементи в ситуацію, "Лана не вагітна. Це була лише гра, щоб тебе заспокоїти. Ми з лікарем все домовилися. Він допоміг їй створити ілюзію, що вона чекає дитину. Всі ці історії — просто вигадка. Лікар, за гроші, все зробив, щоб утримати тебе в контролі. Всі продаються, Дмитре. Ти ж сам знаєш, як це працює."

Дмитро здавалося, навіть не здригнувся, коли почув це. Він вже не був тим, хто раніше був готовий вірити в брехню та маніпуляції. Він був готовий діяти, і його серце билося впевнено. Ніщо не мало значення, окрім того, щоб справедливість була відновлена.

"Мені байдуже, чи вагітна вона чи ні, Вікторе. Це не змінює того, що ти зрадив мене і мою команду. І зараз, коли ти мені все це сказав, я точно знаю, що твоя доля вирішена."

Дмитро вийшов, залишивши Віктора один на один з його проклятим вибором. Все стало на свої місця.

Лана: Роздуми про те, що втрачено

Лана стояла на тротуарі, дивлячись, як джип, що віз Віктора, зникає за горизонтом. Її серце билося швидко, а всередині панувала темна порожнеча. Холодний вітер проникав крізь її одяг, не зважаючи на її спроби захиститися від нього. Вона відчула, як цей вітер немовби проникає і в її душу, вказуючи на те, що все, до чого вона прагнула, тепер втрачено.

"Не може бути... Це не так мало закінчитися," — думала вона, виводячи з голови невтішні думки. Вся її схема, вся її маніпуляція, все, що вона робила, тепер розвалювалося. Віктор був забраний охороною Дмитра, і вона відчула, як земля випадає з-під ніг.

Її нерви були на межі. Лана знала, що це був величезний провал — не тільки для її ідеї з Віктором, а й для неї особисто. Вона завжди була впевнена, що вдасться контролювати ситуацію, маніпулювати людьми. Але тепер вона розуміла: все йшло не за планом. Вона запустила все в ігнор, закриваючи очі на очевидне, заради власного комфорту, але тепер відчувала, як непереборний страх і сумніви починають захоплювати її.

"Я не можу більше це терпіти," — думала Лана. Її руки тремтіли від гніву. Вона відчувала, як все, заради чого вона боролася, вислизає з її рук. Віктор більше не був тим, хто міг би захистити її, і вона була сама у цьому світі, де правила диктував Дмитро. Вона знову уявила, як він дивиться на неї з презирством, як він тепер впевнений, що вона була частиною змови. Але більше за все її боліло те, що вона не здатна була виграти, і що все, до чого вона прагнула, стало частиною її поразки.

"Тепер він точно не буде мене сприймати серйозно," — думала Лана, не в змозі заспокоїтися. Все, що залишалося, — це її бажання помсти. Її очі блищали від люті, і кожен її жест видавав її стан. Вона не могла просто залишити це так. І коли вона почула по телефону, що Віктора забрала охорона Дмитра, вона прийняла рішення.

"Я піду... я поїду в інше місто. Не з’явлюся тут деякий час, але я повернуся. І коли це станеться, я точно зроблю все, щоб помститися і Дмитрові, і Аліна. Вони не будуть жити спокійно після того, що вони мені зробили," — думала вона, набираючи номер таксі, що має забрати її на вокзал.