Читати книгу - "Вертиголов та інші політичні тварини. Антологія німецької літератури 90-х років XX ст."

class="p1">Жінка повернулася в кімнату, поставила на стіл нову пляшку, віскі & 2 склянки, і знову всілася в крісло напроти мене.

—Ну !говоріть же! Тіки давайте коротко. Я хочу !нарешті знати : що я тут роблю, у цьому !сраному місті & з цим жирним гівнюком, що підчепив мене в барі й —

—Ви маєте вислухати. Принаймні те, що я про це знаю. Решту — завжди залишається якась решта, що роздимається до величезної штуки —, її Ви маєте звести докупи самотужки.

—Коли я Вас перед цим питала про власність і: майно — про це Ви хотіли розказати багато тонкощів, чи не так. Щось на зразок: майно — це ще й здобич. Майно можна купити, обчислити & й оплатити грішми, але грішми не втримаєш. ?!Правда. Тобто майно минуще, сказали б Ви. Натомість власність — це те, що належить до нашого найглибшого єства.

—Так але—

—Чекайте. Потім, хіба ні, Ви б сказали щось про гармонію & про неминущість власності, як це — Ви б точно зауважили — вчувається вже в самому слові: в-Ласність. (Вона наслідує, звично причмокуючи, манеру тих старших панів, дегустаторів вишуканого несмаку, що в салонах аб на офіційних прийомах виставляють на продаж візитівки своєї імпотенції, а також у спеціально для цього створених колонках розділів «Культура» деяких газет, і завжди виходять на публіку, оповиті запахом певного=парфюму, схожим на мильний запах вологих серветок, які роздають пасажирам у літаках.) —Точно: Ви б говорили щось подібне — !о нічого не кажіть. Звісно ви б таке говорили : Так говорять Всі=ці витончені=уми, чиї нирки давно в салі, тож на Те, що коїться довкола-них, !чхали вони з високої гори. Хіба що щоб вибити=собі з цього оточення новий, тонкий & вишуканий прибуток. Тоді в-світі немає більш зацікавлених людей ніж ці — ці — (в її голосі погано притлумлена лють) —віртуози з липкими лапами. — (Похапцем & 1 ковтком випиває віскі. Закашлюється —, я підскакую, плещу її долонею по спині — !Опа клієнт твій друг ξ рятівник !от прикол блін !самаритянин із хвойдою — та шо ти там робиш ти мавпо дурна— )

Коли вона припиняє кашляти, я тупо стою біля неї, з опущеними руками.

—Повертайтесь у своє крісло. — (Її голос від кашлю здавлений, подих із хрипом пробурює горлянку; очима, на яких стоять сльози від кашлю, вона вказує мені на крісло, в якому я перед цим сидів.) —І сядьте. Я ж Вам пообіцяла історію — (вона кілька разів сильно прокашлюється; потім голос повертається) —а такі історії краще сприймаються сидячи. Пийте. Бо якщо правда те, що Ви сказали, що це Ваш брат, Ваш брат досі — приходив до мене, то Вам !потрібен буде віскі. Бо може бути, що з цієї історії Ви довідаєтеся й щось про себе-самого. — (Тепер вона обережно відпиває 1 ковток зі склянки.)

—Я не завжди була, а в Східні-часи й зовсім не була тією, що є зараз: шльондрою. Я знаю, що кажу. (Й відмахується від мого заперечного жесту.) —Будете сміятися, але іноді це мені навіть подобається. Деякі думають під час Цього, мабуть, про своїх подружок і геть забувають, кого зараз трахають. Але це найкращі, тож і мені іноді перепадає пару процентів задоволення у цій великій діжці всілякого іншого лайна. — (п’є) — Мій чоловік був лікарем, одним із багатьох тут, у Східному Берліні. Не велика цяця — (швидко додає вона, бо помітила твій рух головою) —Ви ніяк не може його знати. Протягом багатьох років, як з’ясувалося вже після Цього Повороту, керівництво лікарні по безготівковому переправляло на—Захід органи — нирки, легені печінки серця : власне Все, що продається на цьому ринку рабів. Або віддавали їх тим пацієнтам, що могли о-платити все валютою. Якимось функціонерам, їхнім жінкам аб гарно запакованим=трудящим : інші пацієнти — ніхто, що виявилися такими придуркуватими, щоб захворіти на-Сході, тих як завжди & всюди запихали у хвіст черги, доки іноді випадок не вирішувався сам собою. . … Деяких лікарів & доглядальників залучали до таких історій — мусив же Хтось робити брудну роботу. Так тривало роками. І мій чоловік, маленький лікар, ніхто, якось через 1 дурний випадок, 1 недогляд довідався про цю велику справу. !Чи ж я йому тоді не казала не пхати туди свого !писка — !сидіти тихенько — не гавкати —, ми ж були натреновані в сидінні & непатяканні — це ж було б не в1ше, що ми мовчимо, пригинаємось, ухиляємось Тут як і всюди. Просто всюди у-світі це виглядає інакше : розтуляти писок : дерти горло : протестувати : розказувати пресі — такі люди ще й шалено !пишаються тим, шо вони можуть !Шось-таке — : це просто зривання зла, випускання пари й !ніц іншого, & його дозволяють, бо вже давно йдеться про Зовсім-Інше. . … Та й горлопанити все-дно хочуть тіки придурки. Але попри це зрештою стрілятимуть по нас=Усіх, спокійно собі, а ми цього й не помітимо через горлопанський репет — (: вона рвучко підносить склянку до губ, і видається, що її обличчя поступово маліє, щоб повністю сховатися за маленькою склянкою) —?!Ось яка вона, ця Розхвалена Демократія — кажу Вам, чим же воно відрізняється від Того, шо ми мали раніше Тут на-Сході : відрізання ніг — тоді без наркозу, сьогодні з ним — але ж результат 1кий: ніжки тю-тю. . … (:знову п’є надто швидко й знову кашель. Цього разу ти не встаєш. Чекаєш. Вона витирає рукавом очі & наливає собі нову склянку.)

—Хай там як: він, мій чоловік, !не зміг тоді стримати писок. Клятий телепень !не сидів тихенько. А подав !скаргу в суд, ідіот, що втнув !Таке: Судитися на !Сході зі-Сходом. . …

—?Так але: Яку роль в цьому відігравав !він, цей Жирний. ?Він взагалі — (і сам себе раптом уриваєш : а чорт ччорт !чорт забирай : бо жахна здогадка раптом наче буйна рослинність, чорний плющ, що протягом Всіх-тихроків розповзався все далі, ріс & кущився, а не всох через твоє тодішнє зникнення на-Заході, не відмер і не викоренився, як ти гадав — він ще більше розростався під землею далі й далі, і тепер, раптом, у цьому місці ох ти ж йоп!пересете прорвався крізь підлогу в цій напівтемній кімнаті — !от бля !твоюмать!блять ще й Це —)

Вона, здається, нічого не помітила. Її погляд почав десь ковзати, проте вона намагається дивитися тобі прямо в обличчя. — ?Жирний: Він мого чоловіка