Читати книгу - "Пора серця. Листування"

Навіть Клаусові я не могла сказати всього, це було неможливо.

Окрім цього, ще все навантаження, Франкфурт{681}, робота вдень і вночі впродовж тижнів, порядкування у двох квартирах без жодної допомоги, гірше не може бути, і деколи дивно, що досі все це витримуєш. Так далі бути не може, як тільки семестр закінчиться, ми хочемо виїхати в сільську місцевість, у Південну Швейцарію або Верхню Італію, без повернення, — якщо тільки до того вдасться усе це витримати.

Тепер ще Різдвяні свята. До Каринтії я не поїду, мушу працювати безперестанку, свята не буде. — Сьогодні пополудні я написала Жизель, — не обтяжуй її, ніколи, будьте щасливі, у вас є Ерік, я часто про нього думаю, про те, що він, усе-таки, є.

Інґеборґ

152 {682} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Цюрих, 28.12.1959

28 — 12 — 59

Любий Паулю,

ще раз дякую Вам, Тобі та Жизель, за дзвінок у Різдвяний вечір, я не могла багато сказати, і моя французька була цілковито безладною, однак і так це було дуже добре. А тепер угамуймося, усі ми, залишмо розмову до наступної зустрічі.

Я пишу тут і там, та краще, я надішлю Тобі рукопис{683}, як тільки закінчу частину до книжки{684}, — я вже давно хотіла Тобі показати його, однак тепер я не просунулась далі з виправленням.

Подяка від мене ще раз — передай її також і Жизель.

Інґеборґ

153 {685} Інґеборґ Бахман до Пауля Целана, Цюрих, 29.12.1939

Вівторок вночі

Дорогий Паулю,

я дізналася від Рольфа Шрьорса про аферу в Бремені{686}, й оскільки мусила телефонувати йому, бо не мала адреси й сумнівалася щодо «звернення», я ще дізналася, що Ти цим дуже занепокоєний. Паулю, я прошу Тебе, дозволь мені Тебе заспокоїти, хоча я розумію думки, які турбують Тебе; бо, на жаль, це насправді так, що навряд чи хтось із лауреатів премії був би у стані мати гроші, щоб повернути їх, і це нікому не допоможе, я не бачу в цьому жодного сенсу, коли саме цей сенат виграє від публічної демонстрації. Натомість мені, з огляду на Твої думки, спало щось інше на думку. Думаю, що, можливо, демонстрація мала б сенс ось у чому: чи не зробити нам, Тобі й мені, а також іншим спробу зібрати стільки грошей, відповідно до наших зусиль, щоб ми змогли вручити їх, замість премії, Ґюнтеру Ґрасові, — так ми підтримали б ухвалу журі й провчили б у найдієвіший спосіб сенат. Я не знаю, можливо ця думка надто безглузда; скажи мені, що Ти думаєш! Однак мені дуже хотілося б, якщо щось повинно статися, то щоб сталося те, що насправді матиме сенс.

Додаю Тобі копію мого листа до сенату, щоб Ти знав, що я їм написала.

І не тривожся за все це так!

Інґеборґ

153.1 Додаток

Інґеборґ Бахман

Кірхґасе 33 / Цюрих

29-го грудня 1959 р.

Сенатові Вільного Ганзейського міста Бремен

Державна канцелярія — Б р е м е н

Вельмишановні панове,

дозвольте мені, оскільки я мала честь отримати три роки тому{687} Літературну премію Вільного Ганзейського міста Бремен, висловити Вам свій подив щодо Вашого вето на цьогорічне рішення журі. Я думаю, що ухвала авторитетного журі, до складу якого, наскільки мені відомо, поміж іншим входять пан професор фон Візе{688} і д-р Рудольф Гірш{689}, не повинна бути дезавуйована, і вибір не може бути скасований — інакше кожен раніше схвалений вибір і кожен, який Ви могли б схвалити в майбутньому, треба оголосити як безпринципний та невеселий фарс.

Тому я надіюся, що журі не відступиться від свого рішення, і що Ви, вельмишановний пане Сенаторе{690}, а також Ви, вельмишановні панове з Сенату, віднайдете шлях, який для жодного з нас не був би блокованим — шлях повороту назад з огляду на хибну дію такої засадничої послідовності, що вона не може не вразити і стривожити ні мене, ні, напевно, кожного з тих письменників, кого таке вшанування вже сповнило радістю.

З глибокою повагою

154 {691} Пауль Целан до Інґеборґ Бахман, Париж, 3.1.1960

3-го січня 1960 р.

Всього доброго, Інґеборґ!

Я послав Вам Мандельштама{692}, вчора, Вам обом.

Від Гільдесгаймера{693} надійшов гарний лист, я відповів на те, що прояснює світлим, зроби, будь ласка, те ж саме.

Твій Пауль

(Бременському сенатові