Читати книгу - "Старша Едда. Епос"

Хеймдалль; Белі — якийсь велет.

43

Відрада Фріґґ — Одін.

44

Батько Побід (Sigföður) — дослівно «Батько Перемог», Одін.

45

Хведрунґ — Локі, син Хведрунґа — вовк Фенрір.

46

Хлодун нащадок — Тор; Хлодун — інші ім'я Фьорґун, матері Тора.

47

Древо землі (moldþinur) — тут: змій Йормунґанд.

48

Фімбульт, Фімбольт — Одін.

49

Хрофт — Одін.

50

Йдеться про магічний обряд жеребкування, паювання землі, здобичі, майна тощо.

51

Дім вітрів — небо.

52

Тепер вона щезне — тобто вьольва, що завершила пророцтво.

53

Вважалося, що люди думають не головою, а серцем.

54

Ґуннльод — дочка велета Суттунґа, яка допомогла Одінові викрасти мед поезії.

55

Щоб зрозуміти цю строфу, треба сказати кілька слів про культуру обміну подарунками в архаїчному суспільстві, деякі риси якого простежуються і в Скандинавії доби вікінгів (а в Ісландії — й пізніше). Отримання подарунку зобов'язує віддячити за нього: подарунком рівної вартости, послугою, службою тощо. Людину, що не бажає віддячити, трактують як того, хто не може віддячити в принципі: як жебрака чи й гірше — як невдаху; вважається, що така людина не має щастя, талану, певного магічного потенціалу, на який тоді зважали не менше, ніж на реальні вчинки і статус. Відтак, людина може уникати отримання подарунків, щоб не відплачувати за них, але і в цьому випадку її репутація страждає.

56

Жахається всього //мов скнара від дару — див. попередню примітку.

57

Різьблені з дерева людські подоби. Чи то ідоли маються на увазі, чи просто опудала — важко сказати напевно.

58

П'ять повних днів — термін, що часто використовується у норвезькому звичаєвому праві.

59

Пам'ятний камінь (bautarsteinn), або ще «рунний камінь» — елемент поховальної традиції північних германців: плита чи обеліск (менгір), що встановлювався сторчака край дороги (іноді на могилі), найчастіше оздоблювався рунічним написом, що сповіщав ім'я небіжчика та деякі обставини його життя; іноді текст супроводжувався підписом штибу «ці руни вирізав такий-то».

60

Йдеться про особливості норвезької прибережної акваторії, насиченої шхерами і рифами: вночі там не ходили, а з настанням сутінків витягали човна на острівець і ночували.

61

Строфи 76 і 77 утілюють головну ідею людського буття, власне — сенс існування, актуальний для доби вікінгів.

62

Фіт'яр — чи то «жирний», чи то «мешканець Фіт'яру», селища в гирлі Харданґерфіорду в Норвегії.

63

В оригіналі gerðu ginnregin, де ginnregin — аси.

64

Себто Одін; дослівно fimbulþulr означає «співець чарівних пісень», від fimbul — «чари» і þulr — цим словом позначається як поганський жрець, так і чаклун, і виконавець пісень та віршів; за доби вікінгів традиція анонімних виконавців-тулів переважно поступилася традиції скальдів.

65

Себто під час поховання, по смерті. Традиція спалення померлих на вогнищі («доба спалень», brunaöld) зберігалася у Скандинавії лише до середини IX століття. В Ісландії кремація взагалі не практикувалася (в тому числі й через частковий дефіцит пального).

66

Шкляву кобилу купи, // а меч, як іржавий — вони тоді дешевші.

67

Про коня краще дбати самотужки, тоді як собака, годований у сусіда (себто нечасто), буде голодний і злий.

68

Йдеться про гончарне коло. Інший варіант перекладу «на колі верткому // зроблені їхні серця».

69

В оригіналі sólhvita, «сонцебіла», «біла, мов сонце»; світлий колір шкіри і волосся маркує у нордичній культурі еталон краси.

70

Слави-бо ярла — в оригіналі jarls ynði; останнє слово можна перекласти і як «влада», «шана», «сила», «вдача», «щастя», «талан». Себто, на мій погляд, це універсальна рима до загального індоєвропейського поняття «фарну». Цим словом іранського походження називають магічний «капітал» як індивідууму, так і певної групи (роду, спілки, країни), що забезпечує індивіда чи групу добробутом, славою, військовою силою, здоров'ям, щастям, плодючістю тощо. Нордична культура має досить багато слів на позначення фарну: це і hamingja, і fylgja (специфічні назви духів-охоронців, які одночасно втілюють «щастя»), і frama («звитяга, перемога, сила, приз»), і ще чимало всіляких інших.

71

Раті (Rati) — власне ім'я знаряддя, чогось на кшталт свердла чи коловороту.

72

Одрерір (Óðrerir) — «той, що рухає дух», тобто мед поезії, а також один з трьох глеків, у якому це зілля зберігалося у Суттунґа.

73

Хрімтурси (hrimpursar) — «інисті турси», те саме, що велети, йотуни, тролі.

74

Священний перстень (власне, радше браслет, а не перстень як такий), на якому приносили клятви, зберігався у язичницькому храмі. Перстень був символом влади в усіх германських народів.

75

Ця строфа має на увазі часи, коли промисли ще не повністю виокремилися, і майстерному чоловікові краще було покладатися на власний хист, ніж на чужий.

76

В оригіналі ця строфа має дев'ять, а не десять рядків. У ній ідеться про те, як Одін повісився на Світовому Древі, прохромивши себе списом, щоб через стан смерти/екстазу отримати священні знання — руни. Подібні ініціації широко поширені в шаманській традиції.

77

Бестла — матір Одіна.

78

Хрофт — Одін.

79

Руни треба було не лише самотужки вирізати, але й офарбити кров'ю.

80

У цій строфі наводяться назви чарівних народів скандинавської міфологи та їхні вожді чи, можливо, знавці рун.

81

Тунд — Одін.

82

Там він вознісся, // коли повернувся — на перший погляд це досить однозначна рима до вознесіння Христа по його смерти, але цей мотив міг розвинутися і паралельно, враховуючи певні універсальні принципи і сюжети, що раз у раз відтворюються у різних міфологічних традиціях (докладніше, наприклад, у Джозефа Кемпбела).

83

Йдеться про спосіб наврочити, коли на корені вирізалися руни.

84

Тут ідеться не про християнське хрещення, як можна подумати, а про аналогічний і семантично споріднений звичай, поширений у германців ще за часів поганства.

85

Тьодрерір — очевидно, ім'я якогось дверґа.

86

Деллінґ — божество, батько дня.

87

Фріґґ — дружина Одіна.

88

Герфадр — Одін.

89

Всебатько (Aldaföðr) — Одін.

90

Іґґ (Yggr) — досл. «Страшний,