Читати книгу - "Хранителі"

фойє у вітальню, де меблі були обтягнуті чорною тканиною, а журнальні столики покриті блискучим чорним лаком. Там можна було побачити настільні лампи Ренка[33] з позолоченої бронзи, великі посріблені вази Даум[34] у стилі арт-деко, пару старовинних крісел від Жака Рульманна[35]. Вінс знав походження цих меблів лише тому, що під час минулих візитів Джонні вийшов з образу крутелика і встиг розпатякати про свої скарби та їхнє походження.

Симпатична блондинка лежала у срібно-чорному шезлонгу й гортала журнал. Їй було не більше двадцяти, але виглядала вона безсоромно зрілою. Коротка зачіска із кучериками. Яскраво-червона шовкова домашня піжама щільно облягає повні груди. Коли вона підвела голову, щоб подивитися на Вінса, і надула губенята, то йому здалося, що дівча хоче бути схожим на Джин Гарлоу.

— Це Саманта, — відрекомендував дівчину Джонні, а потім звернувся до Саманти: — Кицюню, це бик, з яким ніхто не хоче зв’язуватися. Жива легенда нашого часу.

Вінс почувався ідіотом.

— Чому бик? — пискляво запитала блондинка. Без сумніву, вона копіювала Джуді Голлідей — зірку старих фільмів.

Стоячи біля шезлонга і погладжуючи груди дівчини крізь шовкову піжаму, Джонні промовив:

— Вона не знає фені, Вінсе. Вона не з братства. Це звичайна дівчина з долини, і для неї це все новина. Вона навіть наших звичаїв не знає.

— Він хоче сказати, що я не макаронниця, — кисло промовила Саманта.

Джонні дав дівчині такого сильного ляпаса, що вона ледь не впала з шезлонга.

— Слідкуй за словами, суко.

Саманта схопилася за щоку, але, хоча в її очах забриніли сльози, вона промовила дитячим голоском:

— Вибач, Джонні.

— Дурна сучка, — пробурмотів він.

— Я не знаю, що на мене находить, — сказала Саманта. — Ти добре ставишся до мене, Джонні. Я ненавиджу сама себе, коли так поводжуся.

Вінсу здалося, що це була награна сцена. Мабуть, вони часто так робили як наодинці, так і на людях. Висновуючи з блиску в очах Саманти, їй подобалося, коли її били. Вона спеціально нагрубіянила Джонні, щоб той її вдарив. Очевидно, що й самому Джонні подобалося давати їй ляпаси.

Вінсу зробилося огидно.

Джонні знову обізвав дівчину сукою, відтак вивів Вінса з вітальні. Коли вони зайшли у просторий кабінет, Джонні зачинив двері, а відтак підморгнув і промовив:

— Вона дівка з перцем, але смокче, як богиня.

Вінса ледь не знудило від розпусності Джонні, тому він вирішив зам’яти цю тему і дістав із кишені піджака конверт.

— Мені потрібна інформація.

Джонні взяв конверт, зазирнув усередину, невимушено провів пальцем по пачці стодоларових купюр і промовив:

— Вважай, що вона в тебе вже в кишені.

Кабінет був єдиною кімнатою, яку оминув арт-деко. Тут відчувався лише хай-тек. Масивні металеві столи вишикувалися вздовж трьох стін. На них стояло вісім комп’ютерів різних моделей і конструкцій. До кожного комп’ютера було під’єднано окремий телефонний канал та модем, і всі монітори ввімкнено. Працювали якісь програми: у вікнах миготіли або повзли дані. Вікна — щільно зашторені, на дві настільні лампи на гнучких кронштейнах надіті бленди, щоб світло не падало на монітори, тому кімнату заливало штучне зелене світло. У Вінса з’явилося дивне відчуття, що він під водою. Три лазерних принтери щось друкували, і ледь чутний шелест від них асоціювався в його уяві з табунцем рибинок, що плавають поміж океанської рослинності.

На совісті Джонні Електрика було з півдюжини вбивств, крутійство в букмекерських конторах, створення кримінальних угрупувань, планування і здійснення пограбувань банків та ювелірних магазинів. У складі сім’ї Фустіно він торгував наркотиками, займався рекетом, викраденням людей, підкупом профспілкових та політичних діячів, аудіо- та відеопіратством, викраденням вантажівок трансамериканських компаній і дитячою порнографією. Він багато чим займався і пройшов Крим, Рим і мідні труби, і хоча йому ніколи не робилося нудно, незалежно від того, як довго він був задіяний у тій чи іншій справі, все ж навіть його це починало втомлювати. За минуле десятиріччя, коли комп’ютерна ера відкрила захопливі перспективи для кримінальної діяльності, у Джонні з’явилася можливість почати працювати у такій сфері, в яку ще не зазирав жоден мафіозі, — у складні нетрі комп’ютерних злочинів. У нього до цього був хист, і незабаром Джонні став першокласним мафіозним хакером.

Якби в нього було досить часу й мотивації, він зміг би зламати будь-яку систему захисту комп’ютера і поцупити будь-яку, навіть найконфіденційнішу інформацію будь-якої корпорації чи урядового органу. Якщо потрібно було запустити масштабну аферу з кредитними картками на мільйонні суми і перевести кошти на інші рахунки «Амерікен експрес»[36], то Джонні міг дібрати годящі прізвища та кредитні історії з реєстру TRW[37] та відповідні номери карток із банків даних «Амерікен експрес» — і справу зроблено. Якщо якийсь дон перебував під слідством і його повинні були доправити до суду, де йому загрожував значний термін ув’язнення, а один із його дружків, котрий перейшов на бік обвинувачення, згоджувався свідчити на нього, Джонні міг зламати найзахищеніші банки даних Міністерства юстиції, встановити особу виказувача у Федеральній програмі захисту свідків