Читати книгу - "Дике серце. Таємниця чоловічої душі"

люди зраджують, усі люди падають духом. Як відповідає Роберт? Він кричить у відповідь: «Я не хочу падати духом! Я хочу вірити, як Волес. Я вже ніколи не стану на бік зла». Це поворотний момент у його житті… і в нашому. Битва переноситься на новий рівень.

ДРУГИЙ ЕТАП: ЗАЛЯКУВАННЯ

Багато років Стейсі жила під пеленою депресії. У пошуках зціленнями ми шукали допомоги у психолога, проте депресія не минула. Ми звернулися до фізичних аспектів, які можна було вилікувати за допомогою ліків, проте це також нічого не дало. Гаразд, подумав я про себе, Біблія каже, що ми маємо тіло, душу і дух. Ми бралися за те, що пов’язано з тілом і душею… залишилося те, що пов’язано із духовним. Стейсі і я почали потроху читати про те, як вживати заходів проти ворога. Під час наших досліджень вона натрапила на уривок, у якому йшлося про різні симптоми, що іноді супроводжують пригнічення. Одним із них було запаморочення. Коли вона прочитала цей уривок, в її голосі почулося здивування, мовляв, що ж тут такого, адже в неї досить часто бувають напади запаморочення. Мені було дивно, як щодня?! Я прожив у шлюбі зі Стейсі десять років, і вона жодного разу про це навіть не згадала. Бідна жінка просто гадала, що якщо це буває у неї, значить, нормально для всіх.

Ми почали молитися у намірі проти запаморочення, звертаючись до влади Ісуса при кожному нападі. Знаєте, що сталося? Їй стало гірше! Зазвичай виявлений ворог і не думає просто так здатися і забратися без бою. Зверніть увагу, що іноді Ісус погрозив нечистому духові (див. Лк. 4, 35). Насправді, коли Він стикається з чоловіком, який, мордований легіоном духів, живе поза містом в Геразинських гробах, слова Ісуса не досягають мети з першого разу. Йому довелося дізнатися про них більше, взятися за них по-справжньому (див. Лк. 8, 26–33). Тож, якщо Ісусові довелося бути жорстким із тими демонами, хіба нам не слід робити те саме? Стейсі і я продовжували стояти на своєму, опираючись шаленій атаці і залишаючись, як сказав ап. Петро, твердими у вірі. І знаєте, що сталося? Напади запаморочення зникли. Тепер це все позаду. Вже сім років в неї не було жодного.

Це наступний рівень стратегії ворога. Коли ми починаємо досліджувати його, протистояти його лжі, помічати його руку в звичайних випробуваннях нашого життя, тоді він атакує по-іншому; він береться за залякування і страх. Насправді, в якийсь момент, читаючи декілька останніх сторінок, ви, можливо, почали відчувати щось на кшталт: чи я справді хочу мати справу з усім цим супер-духовним фокусом-покусом? У будь-якому разі, в цьому є щось жахливе. Сатана спробує примусити вас піддатися на залякування, тому що він боїться вас. Ви є великою загрозою для нього. Він не хоче, щоб ви пробудилися і дали йому здачі, бо коли це зробите, він програє. «Противтеся дияволові, і він утече від вас» (Як. 4, 7, курсив мій). Тож він спробує перешкодити вам зайняти непохитну позицію. Він переходить від ледь помітного зваблювання до відкритого нападу. Думки починають плутатися, різноманітні речі у вашому житті починають розпадатися, ваша віра стає, мов тонкий папір.

Чому так багато дітей духовних осіб потрапляють у халепу? Гадаєте, це випадковий збіг обставин? Стільки Церков починаються сповненими життя і енергії, а закінчують своє існування в розколі або просто чахнуть і помирають. Як це так? Чому моя приятелька ледь не знепритомніла на зборах, коли намагалася поділитися своїм досвідом? Чому, коли я намагався принести до якогось міста євангеліє, мої поїздки так часто зривалися? Чому здається, що коли ви досягаєте певного успіху вдома, на роботі все валиться або ж навпаки? Тому що ми перебуваємо на війні, і лукавий намагається використати стару тактику — вдарити першим із надією, що опозиція дезертирує і втече. Ви знаєте, що він не може перемогти. Як сказав Франклін Рузвельт: «Окрім самого страху, нам боятися нічого».

БОГ ІЗ НАМИ

Будь мужнім і хоробрим: ти бо маєш передати цьому народові в посілість землю, про яку я клявся їхнім батькам, що дам їм. Лише будь мужнім і вельми хоробрим… Отож наказую тобі: будь мужнім і хоробрим; не лякайся й не падай духом, бо Господь, Бог твій, з тобою, куди б ти не подався. (І. Н. 1, 6–7; 9)

Ісус Навин знав, що це таке — боятися. Роками він був заступником, правою рукою Мойсея. Але тепер настав його час іти першим. Діти Ізраїлю не сподівалися, що отримають землю обітовану просто і легко, вони були готові до того, що за неї доведеться битися. І Мойсея не було разом із ними. Якщо Ісус Навин почувався цілком упевненим у тій ситуації, чому мав би Бог ще раз і ще раз казати йому не боятися? Фактично, Бог особливо його підбадьорив: «Як я був з Мойсеєм, так буду з тобою; я не полишу тебе і не покину» (І. Н. 1,5). Як Бог був із Мойсеєм? Як могутній воїн. Пам’ятаєте моровицю? Пам’ятаєте всіх тих єгипетських солдатів, що потонули разом зі своїми кіньми і колісницями в Червоному морі? Народ Ізраїля заспівав: «Господь — муж-войовник, Господь — ім’я йому» (Вих. 15, 3) після прояву Божественної сили. Бог бився за Мойсея і за Ізраїль, потім він уклав угоду з Ісусом Навином діяти так само, і вони перемогли Єрихон та всіх інших ворогів.

Єремія також знав, що це означає мати Бога зі собою: «Але Господь зі мною, немов воїн сильний, — співав він, — тим то гонителі мої спотикнуться, не подолають» (Єр. 20, 11).

Навіть Ісус тут, на землі, боровся за нас із цією обіцянкою:

Ви знаєте, що сталося по всій Юдеї, почавши