Читати книгу - "Провісниця, Кетрін Огневич"

Розділ 35.Неочікуваний подарунок

Більшу частину дня ми провели вдалині від дому, використовуючи одне із заклинань Фабіана, яке змінило нашу зовнішність. Він влаштував для мене екскурсію місцями, які були неподалік від нашого сховища. Мені було шалено приємно, коли Фабіан повів мене на прогулянку в Закаріанські сади. З прочитаних мною книжок, що дав Азгір, це місце здавалося чарівним. І я була абсолютно права - тут було безліч цікавих рослин і квітів, яких раніше я не бачила на Землі. А запах... М-м, який же тут був запах - настільки приємний, звабливий, що просто хотілося прикрити очі й насолоджуватися ним.

Найбільше мені сподобався квітковий купол посеред Закаріанських садів, де знаходився пам'ятник. Чоловік тримав в обіймах жінку, а вздовж їхніх рук ковзали лози іллеріанів, що виглядало шалено красиво. За легендою, Закаріан, один з ельфійських принців, покохав драконячу принцесу. Ельфи і дракони тоді ворогували, і союз Закаріана і Далії лише все погіршив. Була війна, і їх усіма способами намагалися розлучити. Вони загинули, борючись до останнього за свою любов, але люди не забули про це. У Лліріані вирішили створити Закаріанські сади, щоб вшанувати пам'ять історії їхнього кохання. Воістину благородний жест лліріанського короля, який правив у ті часи. Відтоді ельфи і дракони уклали перемир'я і домовилися більше не ворогувати один з одним, якщо на те не буде причин.

— Правда, гарно? — запитую я Фабіана, все ще милуючись кам'яною статуєю закоханих.

— Згоден, але ти гарніша, — каже він у відповідь, чим вкотре дивує мене. Напевно я ніколи не зможу реагувати на його компліменти, не соромлячись при цьому.

— Фабіане, ти ж знаєш, що...

— Ш-ш, не треба. Я знаю, що ти скажеш, Кессі, і все одно буду переконувати тебе в цьому. Для мене ти дуже красива, і я б хотів зробити для тебе дещо. Підніми трохи своє волосся.

— Навіщо?

— Просто зроби, як я сказав, — важко зітхаючи, каже хлопець. Готова посперечатися, він коли-небудь уб'є мене за те, яка я вперта. Роблю, як він каже, піднімаю волосся догори, а потім відчуваю, як щось холодне опускається на мою шкіру. Лунає тихе клацання, і потім я опускаю погляд нижче, помічаючи кулон у вигляді серця з фіолетовим каменем, що світиться зсередини.

— Це... Боже мій, це ж...

— Той самий кулон, який сподобався тобі тоді на ярмарку, так. Я купив його для тебе. Тепер він твій, Кессі.

— Фабіане, це такий дорогий подарунок, і...

— І ні, не смій говорити, що хочеш його повернути. Кулон вибрав тебе, а значить, йому судилося бути твоїм.

— Що ти маєш на увазі? — запитую я його, не розуміючи, про що він говорить. Усе, що я пам'ятаю з розмови з торговцем, так це те, що в ньому міститься досить сильна магія.

— Саме те, що сказав. У руках звичайного смертного камінь у кулоні не світився б, Кессі. А судячи з того, що я бачу, він обрав тебе і визнав своїм власником.

— Говориш так, ніби він...

— Живий? До певної міри так і є. Це незвичайний магічний камінь, балантій*. Його добувають із надр землі в печерах Каринтіану. Це настільки рідкісний камінь, що якби він опинився не в тих руках, то добром це не закінчиться.

— У ньому прихована портальна магія - його творець використовував балантій у добрих цілях. Цей кулон здатний перенести тебе в будь-яке місце, куди тільки забажаєш, варто тобі подумати про нього або вимовити назву. місця, де ти бажаєш опинитися.

— Виходить, я зможу повернутися?

***
Не думав, що почувши це запитання,хлопець відчуватиме таку тугу. Фабіан сам вручив їй у руки те, що здатне допомогти їй повернутися додому. І я не подумав, що вона могла б скористатися ним просто зараз. Зрештою, він б не став їй заважати...Немов прочитавши думки хлопця, Кессі обернулася і пильно подивилася на нього.

— Фабіане, ти...

— Так, Кессі. Відповідаючи на твоє запитання, так, ти зможеш повернутися. Ти б цього хотіла? Ти б хотіла повернутися? Просто зараз? — запитує він, дивлячись їй в очі, і подумки проклинає себе за подібну дурість.

— А хіба це спрацює, якщо в мені немає магії? Адже як-не-як браслети блокують мій дар, тож... Навряд чи б це спрацювало, — каже дівчина, несміливо посміхаючись, і він розуміє, що даремно переживав. Зрештою, вона ж могла залишитися і тут, у Лліріані, і нікуди не йти.

— Так, це так, але... Якби в тебе був шанс, ти б скористалася ним?

— Не знаю, Фабіане. Є стільки всього, що мені потрібно дізнатися - моє призначення, хто мій батько і багато чого іншого. Не думаю, що я скористалася б кулоном, не маючи на те вагомих причин. Я б хотіла дізнатися якомога більше про свою сім'ю. Чесно кажучи, все ще не віриться, що та людина, на Землі, ніколи не була мені справжнім батьком. Я б хотіла знати, чому мама не залишила мене тут, у Лліріані, а замість цього вирушила на Землю. У мене так мало відповідей, і так багато запитань...

— Розумію, ти хочеш дізнатися про себе хоч щось. На твоєму місці я б діяв так само, і...

Проте Фабіан замовкає, коли відчуває ментальний заклик Азгіра, і одразу ж хапає Кессі за руку, ведучи подалі від людей. Щойно вони зупиняються біля найвіддаленішого куточка купола, як одразу ж перед ними з'являється астральна проекція Азгіра.

— Фабіане, Кессі, небезпека минула, і ви можете повертатися до палацу. Король чекає на вас... — додав наприкінці старий, не давши Фабіану поставити запитання. Він до біса добре знав хлопця, а тому одразу поставив перед фактом, що вони мають повертатися назад до палацу. Адже, зрештою, коли король віддає наказ, його треба виконувати...

— Ти впевнений?

— Так, делегація покинула Лліріан негайно і раніше часу. Королівська варта обшукала всі околиці, і ми переконалися, що всі представники покинули королівство.

— Що ж, тоді ми повертаємося. Спасибі, що попередив... — З цими словами проекція Азгіра зникла, а Фабіан перевів погляд на дівчину. Вона виглядала засмученою.

— Я думала, ми побудемо тут трохи довше.

— Як і я, Кессі, але тепер нам треба повертатися до палацу. Повір, я теж не радий цій новині. Готова повернутися?

— А мені буде так само погано, як і минулого разу?

— Ні. Що більше ти переміщаєшся, то більше звикаєш. Тримайся міцніше, і не відпускай, гаразд?

— Як скажеш... — З цими словами, вона обхоплює Фабіана руками, а потім він створює портал, і вони переміщаються назад до палацу. І, звісно ж, батько вже чекав на них у бібліотеці, загадково посміхаючись, побачивши Кессі та Фабіана.

— Що ж, як мило, що ви обидва повернулися. Я на вас чекав...
__________________________________________

Балантій - рідкісний магічний камінь, у якому прихована портальна магія. Той, хто використовує камінь, здатний перенестися в будь-яке місце, варто тільки подумати про нього. Ходили плітки, що залишки балантію були вкрадені і розкидані по різних світах, то ж чаклуни були ладні на все, аби заволодіти таким рідкісним артефактом, адже за допомогою балантію можна подорожувати крізь світи.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍