Читати книгу - "Уява або життя, Madlen Rivalle"

У хатинку постукали, це був охоронець території, який приніс доставку. Хлопець подякував та повернувся до подруги.

Приготуйся відчути новий спектр смаку.

Кевін розклав невеликі пакуночки з їжею і вони обідали, розмовляючи про майбутнє, школу, друзів. Їжа була дійсно смачна. Погравши трохи у приставку, хлопець вмостився на кріслі, а Ленз зручно влаштувалась на дивані.

Розкажеш мені про ті газети, які ми поцупили і що ти дізналася? Ти не повіриш в цю історію, - посміхнулась дівчина. Але мені цікаво, просту вигадку не шукали б з таким завзяттям, тим паче прогулюючи школу.

Ленз розповіла про знайдені статті в бібліотеці, про пошуки книги, про те, як вона зустрілася з фанатиком Карлом, про містичне зникнення письменника та історію Джулії. Дівчина лише опускала деякі деталі, щоб не бовкнути зайве про Леві.

Був би я зараз слідчим, обов’язково допоміг тобі у пошуках цих людей. Не знаю наскільки це було б правдою, але то був би чудовий досвід пригод. Дякую тобі. Коли твої друзі повинні прилетіти? Вони сіли на літак о десятій, значить десь о шостій вже будуть на місці. То залишилось не так багато часу.

Але о шостій ніхто не писав і не дзвонив. Так само і пізніше, не було жодних звісток. Можливо хлопці затримались або довго шукали свій готель. Енді, мабуть, був настільки сповнений радощів, що потягнув друзів святкувати. Дівчина лежала на дивані тримаючи телефон у руках.

Коли смартфон завібрував, вона зраділа, до поки не побачила, що то дзвонить матір. Ленз взяла слухавку.

Ти в безпеці зараз? Так, я у друга, все гаразд. А як тато? Ще на емоціях, я подзвонила, щоб просто упевнитись, що в тебе все добре. Не переймайся, завтра буду вдома. Пробач, що створюю клопіт. Ми теж не завжди чинимо правильно по відношенню щодо тебе. Просто подзвони, коли будеш їхати додому. Добре. На добраніч.

Ленз поклала слухавку, перевірила чи не було інших дзвінків та повідомлень, але сповіщення були порожні.

Ти всю ніч плануєш сидіти так і перевіряти телефон? Не знаю, можливо, він би одразу мені подзвонив, я хвилююся. Все буде гаразд, вони ж з дороги, може хлопці заснули. Ти маєш рацію, але я ще трохи посиджу. Можемо помінятися місцями, якщо хочеш спати. Не переймайся, я розкладу крісло. Зараз тільки запалю камін, тут вночі може бути прохолодно.

Кевін дав ковдру подрузі і почав розпалювати вогонь. Ленз сиділа і дивилася на екран телефону, аж поки очі самі не заплющились і вона не поринула в сон. Хлопець обережно поправив її ковдру та вмостився поруч на кріслі. Тихо потріскували дрова, кімната потроху поринала в темряву і лише невелике світло каміна не давало повністю ніч поглинути хатину.

Ленз різко прокинулась від телефонного дзвінка, була майже восьма, Кевін спав на кріслі. Дзвонив Том, піднявши слухавку, хлопець тремтячим голосом та плачучи намагався, щось їй пояснити. Дівчина не розуміла, що відбувається. Том казав про літак, катастрофу та її друзів. Якісь нісенітниці. Ленз лише махала головою зі сторони в сторону і плакала. Це неможливо, він помилився.

Кевін прокинувся від того, що подруга ридаючи кричить на когось по телефону. Ленз поклала слухавку і кинула смартфон на підлогу.

Що сталося? Молодший брат Теда дзвонив, він каже, що літак розбився. Це не може бути правдою, - вона знову залилася сльозами. Так, новини ми давно проспали, зачекай я пошукаю в інтернеті якусь інформацію. Може то інший літак, заспокойся.

Хлопець взяв планшет, шукаючи нові статті в новинних каналах. Його очі розширилися.

Що ти знайшов? Ленз… Мені дуже шкода. Що ти знайшов?!

Кевін мовчки простягнув їй планшет на екрані якого був синопсис випуску новин місцевого телеканалу, опублікований декілька годин тому.

«Приватний літак з бортовим номером СМ999РТ вчора ввечері розбився через несправність двигуна. Як відомо на борту перебувало декілька молодих людей. Наразі спеціальна група оглядає уламки. Тіла жертв забрала медична служба по прибуттю на місце аварії. Редакція висловлює співчуття близьким та друзям загиблих».