Читати книгу - "Трудівники моря"

142
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 53 54 55 ... 162
Перейти на сторінку:
все ще точилася розмова.

Ось що казали один одному привиди по-іспанськи:

— Значить, вирішено.

— Авжеж.

— Домовились?

— Домовились.

— Чоловік чекатиме тут і може відплисти в Англію з Бласкіто.

— За гроші?

— За гроші.

— Бласкіто візьме його в свій баркас.

— Не питаючи, звідки він?

— Це нас не обходить.

— Не питаючи імені?

— А хто питає ім'я? Дивляться, чи товстий гаманець.

— Гаразд. Клієнт почекає в цьому домі.

— Хай набере харчів.

— Харчі будуть.

— У саквояжі, який я приніс.

— Дуже добре.

— Чи можу я залишити тут саквояж?

— Контрабандисти — не злодії.

— А ви самі коли від'їжджаєте?

— Завтра вранці. Якби ваш чоловік був готовий, поїхав би разом з нами.

— Він не готовий.

— То його справа.

— Скільки днів йому доведеться чекати отут?

— Два, три, чотири. День менше, день більше.

— Чи Бласкіто приїде напевно?

— Напевно.

— Сюди, в Пленмон?

— У Пленмон.

— Якого тижня?

— Наступного.

— А дня?

— У п'ятницю, в суботу чи неділю.

— Він не може обманути?

— Він мій тезко.

— Приїжджає за будь-якої погоди?

— За будь-якої. Він нічого не боїться. Я — Бласко, він — Бласкіто.

— Виходить, він неодмінно буде на Гернсеї?

— Я плаваю один місяць, другий — плавав він.

— Зрозуміло.

— Рахуючи з наступної суботи, рівно через тиждень, не мине й п'яти днів, як Бласкіто припливе.

— Ну, а якщо море розбурхається?

— Якщо буде негода?

— Еге ж.

— Бласкіто може приїхати трохи пізніше, але приїде обов'язково.

— Звідки?

— Із Більбао.

— Куди він виряджається?

— У Портленд.

— Гаразд.

— Або ж у Торбей.

— Тим краще.

— Ваш клієнт може бути спокійний.

— Бласкіто не зрадить?

— Зраджують тільки боягузи. А ми не з таких. Скоріше на долоні виросте волосся, ніж зрадить чесний мореплавець.

— Ніхто не чує, про що ми тут говоримо?

— Нас не можна ні побачити, ні почути. Страх обернув це місце на пустиню.

— Що правда, то правда.

— Хто б наважився нас підслухати?

— І я так думаю.

— А якби й підслухали, то не зрозуміли б. Ми говоримо своєю дивачною мовою, її тут ніхто не розуміє. Якщо розумієте ви, то, значить, ви з своїх.

— Я прийшов домовитись з вами.

— От і гаразд.

— Тепер я йду.

— Гаразд.

— Скажіть, будь ласка, як бути, коли пасажир захоче, щоб Бласкіто завіз його не в Портлеид і не в Торбей, а трохи далі?

— Нехай запасеться золотими.

— Тоді Бласкіто зробить усе, що захоче пасажир?

— Бласкіто зробить усе, що захочуть гроші.

— Чи довго їхати до Торбея?

— Скільки буде завгодно вітрові.

— Годин із вісім?

— Більш-менш.

— Бласкіто слухатиметься пасажира?

— Якщо море слухатиметься Бласкіто.

— Йому добре заплатять.

— Гроші — грошима, а вітер — вітром.

— Що так, то так.

— Людина з грошима робить усе, що може, бог із вітром робить усе, що хоче.

— Чоловік, який збирається виїхати з Бласкіто, прибуде сюди в п'ятницю.

— Гаразд.

— У який час прибуває Бласкіто?

— Вночі. Вночі припливаємо, вночі відпливаємо. Море — наша жінка, а темна нічка — рідна сестра. Жінка, трапляється, зраджує, а сестра — ніколи.

— Отже, все вирішено. Прощавайте, хлопці.

— На добраніч. А чарчину горілки на дорогу?

— Дякую.

— Це вам не наливка.

1 ... 53 54 55 ... 162
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Трудівники моря», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Трудівники моря"