Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

Звісно, їх застосування не дасть вам достеменної відповіді на питання, чи перед вами вірус. Проте вони навчать вас замислюватися: «Чи правда це?». Це функція базових правил інформаційної гігієни в динамічному цифровому суспільстві. І це лише перший крок, який потрібно зробити, щоб захиститися в нових реаліях. Та навіть цей один крок сприятиме вашому істотному зрушенню в протидії вірусмейкерам.

10 базових правил інформаційної безпеки

Як читати правила

Кожен рівень — це підвищення вашої захищеності в цифрову еру. Захищаючи себе, ви тим самим працюєте на благо всього суспільства. Тобто що більше рівнів ви подолаєте, то менше піддаватиметеся інфікуванню і незначнішим буде ваш внесок у підживлення ґрунту для вірусів.

1-й рівень — найпростіший, але навіть дотримуючись лише його, ви істотно захистите себе й інших. Відповідно, 10-й рівень — найскладніший і трудомісткий. Для його дотримання вам знадобиться багато часу і спеціальні знання.

РЕМАРКА

Ці правила не є догмою. З одного боку, це дієвий і безпечний інструмент для людей, з іншого — початок дискусії про їхню необхідність і місце в суспільстві.

Якщо цих правил почне дотримуватися лише одна сім’я, це вже врятує майбутнє їхніх дітей, — і цим буде виправдано написання цієї книжки.

Можливо, ніхто не візьметься впроваджувати ці правила, але в суспільстві зав’яжеться і розвинеться дискусія, результатом якої стануть абсолютно інші правила, яких і почнуть дотримуватися. І це виправдає написання цієї книжки.

Поганим буде лише один варіант — нічого не зміниться. А це означатиме, що всі ми стали овочами.

Рiвень 1. Не допомагайте вірусмейкеру

Суть

Пам’ятайте: якщо ви бачите матеріал, то хтось подбав про те, щоб ви його побачили. Це не завжди ваші друзі або доброзичливці. Здебільшого це вірусмейкери. Упаковувати матеріал так, щоб ви хотіли його прочитати, і показувати вам його — це їхня робота. Її результат — ви ознайомилися з матеріалом і взаємодієте з ним. За перше вони платять, друге — це і є поширення матеріалу вашими руками, тобто для них воно безкоштовне.

Як це працює

За цифрової ери ми в усіх сенсах як «на долоні», у нас з’явилися сотні інструментів поширення наших думок. Про багато з них ми навіть не здогадуємося — і цим користуються вірусмейкери.

Як було в аналоговий час

Ви дивилися ТБ, слухали радіо, читали газети й нічого не могли сказати автору матеріалу або власнику медіа. Ви могли лише обговорити матеріал зі своїм оточенням. Зазвичай за межі кухні це не виходило, але траплялися й екстраординарні випадки, коли люди писали листи в редакції, авторам тощо. Уявити ситуацію, що якийсь матеріал вивів людей на вулиці або здійняв хвилю неконтрольованого обурення чи підтримки, було неможливо. Причина цього цілком проста і зрозуміла — у медіа нічого так просто не з’являлося, а якщо з’являлося, то зазвичай наслідки були передбачені та зрежисовані. Тобто обмін інформацією за аналогової ери був одностороннім.

Нині ситуація змінилася кардинально

1. Більшість ТВ- і радіопрограм заохочує нас не лише дзвонити в прямий ефір, а й писати запитання в месенджери. Здавалося б, усе для людей: нас цікавить ваша думка — телефонуйте і розповідайте. Одначе це і хороший інструмент для вірусмейкерів. Потелефонує «проста людина» і висловить свою «потрібну» думку, поставить запитання. Тобто це простий і дешевий спосіб для вірусмейкера донести свої меседжі в ефір. Якщо вони працюють системно, то більшість коментарів від «людей» в ефірі матимуть потрібне забарвлення, так, щоб на всю аудиторію справити враження, що це і є думка більшості.

2. Аналогічно можуть працювати й голосувалки в прямому ефірі. Передусім варто пам’ятати: вони ніколи не відображають реальну думку населення. Навіть якщо там немає підтасування результатів, то точно немає достатньої (від 2000 осіб) і репрезентативної вибірки, за якою можна робити висновки. І, звісно, якщо люди проголосували якимось чином, ці результати голосування дуже просто відкоригувати на інші — ніхто не перевірить.

3. Facebook, Instagram, YouTube стимулюють нас до взаємодії з постами, усіляко спонукаючи лайкнути, прокоментувати, поширити. Щойно ми прочитали пост — побули на ньому триваліше за час гортання — і провзаємодіяли, то платформа трактуватиме це як ваш інтерес до матеріалу. А отже, цей матеріал частіше показуватимуть вашим друзям. Так само, як і ви бачите чужі матеріали, з якими взаємодіють ваші друзі.

4. Тобто якщо ви категорично не згодні з якимось матеріалом і написали негативний коментар під Facebook-постом, соціальна мережа покаже цей пост вашим друзям, які можуть прочитати лише пост і не дійти до вашої реакції на нього. До того ж, чимала залученість сигналізує платформі, що пост популярний, і вона збільшує охоплення.

5. Онлайн-ЗМІ просять залишати коментарі під матеріалами, писати в соціальні мережі автору або в саме медіа. Тут усе просто, звичайні люди не пишуть коментарі в ЗМІ — це була мода 2000-х. Нині все перемістилося в соцмережі. Написаний коментар — це виняток із правил і поодиноке явище. Більшість коментарів під матеріалами ЗМІ та на їхніх сайтах — це справа рук вірусмейкерів.

6. Google виводить у топ видачі рекламні посилання, розуміючи, що людина ледача за своєю природою і клацне без особливого розбору саме на них, бо вони перші. За тією самою логікою в топ видачі Google вірусмейкери виводять потрібні посилання. Я детально писала про це вище. Тож пам’ятайте, що перші кілька сторінок видачі Google — це здебільшого концентрація вірусів. Уважно ставтеся до такої інформації і не клікайте на неї без розбору. Клікнувши на посилання, ви підвищуєте рейтинг його видачі, і воно довше лишатиметься в топі видачі. Знову ж таки — це безкоштовна допомога вірусмейкерам.

Що варто робити

1. Не телефонувати, не писати в прямі ефіри з емоційними радикальними заявами. Пам’ятайте, це може дезорієнтувати аудиторію. Якщо ви все одно це робите, аргументуйте позицію, а не емоціонуйте. І зважте, що професійний журналіст майже завжди легко зможе вас перевести з раціонального в емоційний стан. Виняток становлять професіональні учасники перемовин, психологи тощо.

2. Збагніть, що навіть найчесніші ЗМІ не відповідальні за думку аудиторії, і її не потрібно сприймати як думку ЗМІ.

3. Фільтруйте дані голосувалок у ЗМІ — це не думка більшості населення, це просто дані, які так само, як і решту, потрібно перевіряти.

4. Не взаємодійте в соціальних мережах і онлайн-ЗМІ з односторонніми матеріалами з неперевірених джерел. Пам’ятай­­те, що кожна ваша взаємодія збільшує аудиторію перегляду цього матеріалу.

5. Уважно ставтеся до перших посилань (перші кілька сторінок) видачі Google — у них концентруються віруси. Пильнуйте наявність зеленої галочки Google (це безпечні джерела за версією Google) і зважайте на назви доменів — не читайте інформацію з помийок (про них — нижче).

6. І класика — не говоріть про неперевірену інформацію людям, а якщо говорите — акцентуйте увагу, що інформація сумнівна і її необхідно перевірити.

Рiвень 2. Не погіршуйте ситуацію

Суть

Ви — теж канал комунікації. Ви також відповідальні за наповнення інформаційного поля, бо і ваша інформація стає родючим ґрунтом для вірусів. Тому перш ніж щось сказати або написати, подумайте про наслідки.

Те саме відбувається і з вашими даними — усім, що ви робите в інтернеті: перегляди, кліки, реєстрації, пости, реакції. Інформація про це залишається в мережі у відповідних базах назавжди. За цифрової ери це нова валюта: хто має більший масив інформації, той і замовляє музику.