Читати книгу - "Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців, Оксана Мороз"

своїх дітей. Усі вони читали «1984» й інші антиутопії, переглядали «Чорне дзеркало» і «Роки», сортують сміття і відмовляються від пластику, дотримуються здорового способу життя і планують дожити до 100+ років. Велика ймовірність, що їхнє тіло таки доживе. А ось що станеться зі свідомістю і яким буде їхнє оточення — це дуже непросте питання.

За кадром аналізу вірусів залишається їхній інструментарний патерн.

При цьому за кадром аналізу вірусів залишається їхній інструментарний патерн. А якщо про нього і згадують, то лише мимохіть або з акцентом на окремих складових. Два найпопулярніші патерни вірусів — фейки і боти.

Тут криється основна помилка, яка є підвалиною того, що нині інформаційні віруси найчастіше розпізнають лише самі вірусмейкери. Адже вони дивляться спершу на патерн поширення і лише потім аналізують суть і прогнозують вектори розвитку. Звісно, так чинять не всі. У цьому місці багато хто з моїх колишніх колег посміхнеться і скаже, що вони зчитують вірус із перших слів поста або статті. Для цього їм не потрібно бачити, як він поширюється, і забивати цим голову. Проте таких людей обмаль. Вони самі — частина індустрії. Вони перебувають у ній десятки років. Їхній профіль на 10 із 10 відрізняється від профілю звичайного об’єкта вірусмейкерів і суттєво різниться навіть із просунутим працівником сфери комунікацій. То чому ж усі так сконцентрувалися на смислах, оминаючи набагато простіший для розуміння, розпізнавання і навчання патерн — інструментарний?

Я не вірю в конспірологію, тому схильна вважати, що колись на світанку зародження моди на цю тему всі просто погналися за красивою і загадковою картинкою, оминувши увагою нудну, але робочу. Звісно, книжка, у якій описано креатив маніпуляцій, яка наводить гарні картинки і як на них реагує мозок, буде популярнішою за нудний розбір принципів роботи інструментів маніпуляції.

Утім далі я говоритиму саме про цю нудну тему. Вона покаже вам, як, розуміючи інструментарний бік інформаційних вірусів, можна легко і просто їх розпізнати. Це необхідно всім — від малого до старого. Специфічні знання для цього аж ніяк не потрібні. Варто лишень розуміти, куди дивитися і на що зважати.

Ясна річ, розпізнавати і смислові, й інструментарні патерни інформаційних вірусів буде ефективніше. Проте ця комбінація доступна одиницям, а проблема в нашій країні — масова. Одиниці не витягнуть людей із овочизму — необхідно провадити просвітницьку роботу, орієнтовану на широкий загал.

Саме інструментарні патерни впевнено беруть гору у співвідношенні «доступність для простої людини» й «ефективність у розпізнанні вірусів».

Саме інструментарні патерни впевнено беруть гору у співвідношенні «доступність для простої людини» й «ефективність у розпізнанні вірусів». Тому в правилах інформаційної гігієни я сфокусуюся саме на них. Безумовно, я апелюватиму й до смислових патернів, однак лише на тому рівні, який зрозумілий простим людям, і в разі, якщо знання про них принесуть вам користь, а не зіб’ють на манівці.

РЕМАРКА

Щоб ефективно застосовувати правила, потрібно розуміти, як працюють віруси, як їх формують і як вони впливають на нас. Для цього варто прочитати попередні частини книжки.

5.2. Правила iнформацiйноï гiгiєни

Ми живемо в новому цифровому світі, де немає правил, що можна і що не можна. Тому ніхто з нас не розуміє наслідків своїх дій чи бездіяльності й не може оцінити ризиків, під які підпадаємо ми, наші рідні та близькі.

Нині кожен, як уміє, виробляє правила для себе. Або не виробляє зовсім. Зрештою, інформаційний бардак множиться, а ризики зростають. Наразі на одну людину, яка розуміє реалії того, що відбувається, припадає тисяча тих, хто цього не розуміє. Саме вони і формують інформаційне поле і для своєї аудиторії, і одне для одного.

РЕМАРКА

У безсмертній книзі «Який чудовий новий світ» Гакслі дуже точно показав, що відбувається зі сторонньою людиною в нездоровому суспільстві. Для тих, хто не читав, коротко перекажу суть.

На Землі панує світ споживання. Щасливі люди ніколи не хворіють, не мають жодних проблем і живуть в достатку, піддаються всіляким нехитрим задоволенням у простому і зрозумілому світоустрої. У цьому світі на зміну книжкам прийшли короткі фільми про плотські втіхи, освіту підмінили кодуванням уві сні, а в основі охорони здоров’я тепер стоїть таблетка сома.

Для розуміння, як діють таблетки, наведу кілька цитат: «Соми грам — і жодних драм... До чого весь тарарам, прийми соми грам... Пам’ятай: “сому гам! — і жодних драм...”. Ліпше півграма, ніж лайка і драма... Прийми сому, людино, — час припинить біганину... Солодко людина забуде і що було, і що буде...».

Тут усі гарні, молоді й здорові до 60 років. А потім просто вмирають — швидко і без жалю. Тут неприйнятна моногамія, речі, яким понад кілька тижнів, роздуми, слабкості, негативні емоції. Це все просто викорінили. Звісно, у цьому світі є чітка і вічна ієрархія. І лише верховний правитель визначає, що для його людей ліпше.

І ось у цьому світі існує резервація, у якій зберігся шматок старого світу. Світу, у якому є книжки, думки, емоції, пристрасті й усе те, що в ньому було тисячі років.

Мешканці нового світу їздять до резервації на екскурсії. Випадково одна жінка залишається там і народжує сина. Син зростає в реаліях старого світу, але на розповідях про світ новий. Він дуже хоче його побачити. І він у нього потрапляє. Спочатку його вражають блиск і краса нового світу. Та за кілька тижнів герой впадає в глибоку депресію, бо розуміє, що крім блиску в цьому світі немає нічого. Мислячому хлопчикові цей світ дуже швидко стає нестерпним і токсичним, і він утікає в його віддалений куточок. А для всіх мешканців хлопчик видається диваком, Дикуном. Вони його переслідують. Він убиває себе, не витримавши їхньої уваги й порядків нового світу.

Можна закритися, утекти з дивного, порожнього й токсичного світу, але рано чи пізно він наздожене і знищить.

Така доля чекає на кожного, хто матиме свідомість, а отже, мислитиме критично в нашому світі через 5–10 років. Цей процес триває в усіх країнах. Проте Україні «пощастило» найбільше — ми стали заручниками експерименту, і наразі цей експеримент успішний.

Суть експерименту в тім, що свідомо або за фатальним збігом обставин створено і розвивається живильне середовище, яке швидкими темпами перетворює людину на безвольний овоч.

Суть експерименту в тім, що свідомо або за фатальним збігом обставин створено і розвивається живильне середовище, яке швидкими темпами перетворює людину на безвольний овоч. Овоч без свідомості, який радісно й потішно сприймає все, що йому говорять, і сліпо діє за цими інструкціями.

Це навіть можна було б трактувати як благо, якби ляльководи мали добрі наміри. Та насправді серед них ті, хто перерозподіляє світ і заробляє мільярди. Люди для них — ніхто. А отже, те, що з ними відбувається в процесі заробітку мільярдів і поділу світу, нічого не важить і не вартує.

Звучить пафосно? Іще років сім тому цю книжку можна було б поставити в рубрику «конспірологія» і робити меми, де мені на фото прироблено шапочку з фольги. Проте 2020 року це вже не конспірологія. Я недарма так детально заглиблювалася в історичний контекст. Ми бачимо яскраві результати того, що зародилося 30 років тому і почало прогресувати за нашого свідомого й несвідомого потурання. Чи хочемо ми й далі рухатися такою самою кривою?

Нижче я формуюю базові правила інформаційної гігієни. Ті, що ви можете почати застосовувати негайно.