Читати книгу - "Мій супер сусід, Аріна Вільде"

Глава 26. Кіра

Я прокидаюся від настирливого звуку будильника. Насилу розліплюю очі, в роті пустеля, голова тріщить, і мені знадобилося добрих п'ять хвилин, щоб зрозуміти, що я не смертельно хвора, це лише похмілля.

Зариваюсь руками у волосся, масирую скроні і молюся, щоб це пекло закінчилося. Господи, навіщо я стільки пила? Намагаюся згадати, що було вчора і як я дісталася до дому, але спогади надходять уривками.

Влад. Влад цілувався з білявкою! Чи це був не Влад?.. Ні, точно Влад, бо потім я цілувалася з ним... Повільно в голові починає прояснюватися, і я згадую, як ми їхали в таксі, як він затискав мене біля будинку і як ми ввалилися в квартиру.

Ненавиджу його!

Чую брязкіт посуду з боку кухні, і очі розширюються від страху. Мама! Мама мала приїхати! Невже вона має ключі від моєї квартири?

Озираюся довкола у пошуках сусіда і з полегшенням видихаю, бо він, швидше за все, вже повернувся до себе.

Накидаю на голе тіло халат і прикриваю волоссям засоси на шиї, посміхаючись своєму відображенню у дзеркалі. Так, я сердилась на Влада, дуже, але, з іншого боку, він залишив її там одну і поїхав зі мною.

Чи це означає, що я цікава йому набагато більше, ніж решта дівчат?

Намагаюся не літати в рожевих хмарах, наказую бути більш твердою та розважливою, але придушити посмішку все ж таки не виходить.

Тихенько ступаю білим ворсистим килимом, виходжу зі спальні, повертаю в бік кухні і застигаю.Влад (в одних трусах) господарює в холодильнику, дістає глечик лимонаду, який я з любов'ю готувала для мами, принюхується і, забувши про існування чашок, п'є прямо з нього.

- Гей, це не для тебе! - Швидким кроком мчу до нього, вириваю у приголомшеного чоловіка глечик і повертаю до холодильника.

- І тобі доброго ранку, кицю. Як голівка? Не бо-бо?

- Все відмінно! - говорю надто різко, з гуркотом зачинивши дверцята холодильника.

Насправді я не знаю, як поводитися. Це вперше, коли Влад не втік від мене вранці. А може, просто не сподівався, що я прокинуся так рано?

Він виглядає пом'ятим і невиспаним. На щоці слід від подушки, на грудях кілька свіжих подряпин від нігтів – припускаю, що моїх, – а в очах танцюють іскорки.

- Встала не з тієї ноги? - Тягнеться до холодильника, але я б'ю його по руці і припиняю спробу зазіхання на найсвятіше в цьому будинку.

Влад посміхається, хапає мене за талію, гіпнотизує і збирається поцілувати, але я відвертаюсь.

- Від тебе смердить перегаром, - награно кривлюсь і закриваю пальцями ніс.

- Від тебе також. Що було вчора? Ми разом напились? - Він підходить від мене, знову тягнеться до холодильника, але цього разу я не перешкоджаю йому вгамувати  свою спрагу.

Стою поряд, милуюсь його сексуальним тілом, татуюваннями, накачаними руками і зніяковіло відводжу вбік погляд, тому що в голову відразу ж лізуть непристойні думки з розряду того, що ми робили вночі.

- Все ще сердишся через поцілунок?

- А казав, що нічого не пам'ятаєш. - Качаю головою, спостерігаючи за тим, як великими ковтками він п'є приготований мною лимонад.

– Я не казав, що нічого не пам'ятаю, я питав, що було вчора.

Я відкриваю рота, щоб відповісти щось колюче, але мене перериває гучний стукіт у двері. Мама.

- Іду! – кричу так голосно, що від власного голосу пульсують скроні. - Збирайся, тобі час! - Виштовхую Влада з кухні і направляю у бік балкона. - Давай, ворушись! - Помічаю в коридорії прямо біля дверей наш одяг, підбираю, вручаю Владу, помічаючи, що він встиг прихопити з собою глечик, і шиплю на нього, щоб йшов.

Стук повторюється. Цього разу голосніше та наполегливіше.

- Мамо, йду, хвилинку! - Помічаю чоловічу шкарпетку прямо біля ліжка, підбираю її і кидаю в цього ідіота. - Давай, йди до себе, і щоб ні звуку, зрозуміло? А це поверни. - Намагаюся вихопити з рук залишки лимонаду, але чоловік сильніший.

– Це дуже добре допомагає від похмілля. До зустрічі, кицю! - Клацає мене по носі і зникає на балконі.

Я гарчу, злюся, востаннє дивлюся в дзеркало і відчиняю вхідні двері, з подивом виявивши, що ми всю ніч провели з незамкненими замками.

- Ну, нарешті, скільки можна спати? - Мама протискається повз мене, скидає туфлі і прискіпливо оглядає все навколо.

- І тобі привіт, ма. - Зачиняю двері, мріючи якнайшвидше опинитися в ліжку.

- Я до тебе по справах приїхала, взагалі-то, - кричить із кухні, поки я чищу зуби, намагаючись перебити жахливий смак учорашнього алкоголю.

- Тато знову надумав відкрити новий бізнес?

– А? Ні, я знайшла тобі сусідку. - До мене не відразу доходить, що вона має на увазі, тому перші секунди я так само орудую зубною щіткою, поліруючи свої і без того білі зуби.

- Ти знайшла мені сусідку?

- У тітки Люби донька цього року буде поступати до університету - пам'ятаєш Женєчку? Так вони квартиру шукають, а я говорю: навіщо вам чужим людям платити, якщо у нас у місті є своя квартира, а Кірочка одна живе? Вона тижнів за два приїде, подивиться що та як, за перший і останній місяць вони вже залишили мені гроші.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍