Читати книгу - "На волю!"

проблемою, яку можливо вирішити отак, проти ночі. Він повернувся до Сіросмуга, який так само сидів посеред галявини. Друзі перезирнулися, але не промовили ані слова.

Вогнесерд дивився на місяць над головою. Довкола нього стояли кущі й дерева, повиті паволокою імли, яка поблискувала супроти його шерсті.

Вогнесерд заплющив очі, пригадуючи сни тих часів, коли ще був кошеням. Прохолодні лісові запахи у ніздрях тепер були найсправжнісінькі, а попереду чекало вояцьке життя. Він відчув, як десь у лапах зароджується нестримна радість, яка, зрештою, затоплює усе його тіло. Тоді, ніби стрепенувшись, він розплющив очі. Із вояцького кубла, ніби у відповідь, на нього зорила інша пара очей.

Тигрокіготь!

Вогнесерд відповів на його погляд, не кліпаючи. Тепер він був вояком. Так, він набув собі ворога — воєводу Клану, але Тигрокіготь сам у цьому винен. Вогнесерд уже не був тим наївним молодим котиком, який колись приєднався до Клану. Він був більший, сильніший, швидший і мудріший. Якщо йому судилося протистояти Тигрокігтеві — так тому й бути. Вогнесерд був готовий до цього випробування.