Читати книгу - "Третя крапля магії, Лариса Лешкевич"

Мер’ята зневажливо пирхнула і зачерпнула з хризолитової вази жменю горіхів з медом.

– Права ти, сестро! – повторив Теумар і спитав, – але  що ми можемо зробити?

– А ти сам? – хитро примружилася Мер’ята, – не думав одружитися з етелянської дівчиною? Адже вона вродлива, дуже вродлива. Хіба не бачиш?

– Ні! – різко відповів Теумар. – Це через неї мені доводиться сидіти тут, коли в Сетао на мене чекає Іві!

– Іві! – Мер’ята знову пирхнула, – Якщо так її любиш, то чому досі не привіз її? Адже міг поселити десь поблизу, побудувати для неї окремий будинок у Лянсіді і не мотатися туди-сюди.

– Я не хочу, щоб батько псував їй життя, – спохмурнів Теумар.

– Батько тут ні до чого! Ти не хочеш, щоб вона була поруч безперервно, ти хочеш мати таке місце, де можна побути без неї, тому що іноді вона тебе втомлює, хоч ти її любиш! – засміялася Мер’ята.

– Ти дуже багато балакаєш! –  різко відповів Теумар і попрямував до виходу з кімнати.

– Біжи, біжи, братику, від себе все одно не втечеш! – весело промовила йому вслід Мер’ята.