Читати книгу - "Вагітна від нареченого сестри, Ярл Конг"

Розділ 51

- Ось ваші документи, тримайте, - дівчинка на рецепції простягає мої медичні картки, а минуло всього якась годинка, коли я перетнула поріг цього закладу. - Вам у нас все сподобалося? Немає ніяких зауважень?

- Ні, все супер, все дуже швидко та якісно, - я, якщо чесно, вперше в такому кваліфікованому медичному закладі знаходжуся. Тут немає ні потертих лавочок, на які страшно сідати, бо боїшся, чи вони зламаються, чи на своїй поверхні зберігають стільки мікробів, скільки немає на унітазі. Відсутні бабці, які всім навколо розповідають стосовно того, які вони бідні та нещасні, а спробуй тільки зайти в кабінет, чи то навіть слово не те сказати, так отримаєш таку купу прокльонів, аж до сьомого коліна. Обладнання все новеньке, лікарі привітливі, відношення ідеальне. От реально - немає до чого прискіпатися, навіть якщо дуже сильно захочеш.

- Дуже дякуємо, для нас дуже важливий зворотній зв'язок, щоб завжди триматися на висоті та не занижувати планку, - і коли я вже очікую після цих всіх стандартних слів почути стандартне "до побачення", "гарного дня", ця дівчинка дещо перехиляється через стіл, щоб таке враження це залишилося тільки між нами, - а можна поставити вам ще одне питання? Так сказати, особистого характеру.

- Так, - дозволяю, хоча дещо бентежуся, адже вона має відпрацювати в стилі робота. Сухі запитання, змістовні відповіді. І у всьому цьому точно немає місця для чогось під грифом "особисте". Це вже поза її безпосередніми обов'язками.

- Скажіть, а ви справді незаймана, чи операцію робили по відновленню цноти?

Коли я згоджувалася приділити їй зайві пару хвилин власного часу, то думала, що дівчина запитає щось на кшталт - чи не хочу я сюди влаштуватися працювати. Можливо, їй потрібна відпустка, а щоб цю відпустку отримати, потрібно знайти заміну хоч на певний проміжок часу, тож спробувала у мене поцікавитися, чи не потребую я додаткового, чи то навіть основного заробітку. Можливо, їй сподобалася моя губна помада, чи то підводка, дівчина давним-давно за такими полює і зараз бажає дізнатися, де таке можна придбати. Хоче, щоб я їй злила адреси цих магазинів. Та щоб настільки "особисте"... Я в осад випадаю від цього запитання. На хвилиночку, на запитання від зовсім незнайомої для мене людини. Я так розумію тільки мене це бентежить, еге?

- Якщо не хочете, то можете не відповідати, я розумію, що питання відверте, - скоріш за все, помітила, що я, м'яко кажучи, в ступорі, тож поспішила порадувати, що не варто кров з носа давати відповідь, вона не буде з ножем біля мого горла вибивати цю інфу, - просто я хочу зробити цю операцію, але дуже сильно боюся. Все ж таки це не на манікюр сходити, і не на масажі полежати.

- На жаль, не можу вам нічим допомогти, - хоча "на жаль" це тільки для неї, сама ж міркую, що не знаю до чого варто себе довести, щоб думати про ТАКУ операцію. Та і навіщо? Щоб порадувати якогось мужика? Та ще я так розумію не офіційного чоловіка, а якогось дядечка, котрий полюбляє саме на невинних?

- Тобто ви..., - дівчина б певне так не здивувалася, якби я дала їй десять номерів телефонів клінік і запевнила, що в кожній з них я зробила по операції з відновлення незайманості, ніж те, що я...

- Дуже вам дякую, гарного дня.

Чи має бути соромно за те, що ти ще не мав сексу? Ніби ні. Та і в моєму віці це ще не так дивовижно. Я ще молода. Ще не маю мати за плечима достобіса полових партнерів. Чому ж тоді я виходжу з цього закладу, начебто помиями облита? Називається, передчасно похвалила лікарню. Під кінець отримала свою "вишеньку" на торті.

Пів десятого на годиннику. І що його робити? По факту, не так давно розпочався мій робочий день. Всі медичні процедури я пройшла. Планів ніяких поза роботою не будувала.

Взявши чашечку ароматної кави, відправилася на лавочку неподалік, щоб набрати до Андрія. Можливо, кудись сходимо вдвох. Та я і забула, що хлопець на роботі, про що він мені повідомив за пару секунд нашого спілкування, вибачився та відімкнувся.

Так званий хлопець на роботі. Батьки теж. Подруг у мене, схоже, не залишалося, а та єдина і неповторна поза містом. Нишпорити по магазинах та просто вбивати час? Якась марудна справа, та і я не фанатка такого бездумного пересування.

Поміркувавши ще десяток хвилин, вирішила відправлятися на своє робоче місце. Справ вистачає, і без нових поручень Ніколаса Олександровича їх достатньо, тож щоб завтра не бігати туди-сюди в милі, розв'язуючи всі питання одним махом, та і заодно керівництву показати, що я цінний працівник, відправляюся на фірму.

Хто ж знав, що чорти принесуть нечисту. Що краще було б деінде повештатися, ніж прямувати на фірму.

- Дві з половиною години запізнення, - на моєму кріслі знуджено щось тицяв у телефоні Рамос, а варто було мені опинитися в приміщенні, як він відкинув гаджет на стіл, зосередивши всю свою увагу на мені, при цьому незадоволено цокаючи язиком. - Ніколас тебе явно розпустив. Всього нічого тут працюєш, а вже робиш що тобі заманеться. Ну нічого, я це виправлю...

Це сон? Сон же? Бо саме таке клацання я чула у вві сні. Звук від пряжки ременя. Саме таку картину я бачила там, у сновидіннях, коли чоловік насувається на мене, на ходу розстібаючи свої штани...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍