Читати книгу - "Мій бос тиран, Елісса Фенікс"

Глава 19: Вечеря з партнерами

 

Дмитро і Аліна їхали в машині, їхнє обличчя знову повернулося до реальності після важких подій цього дня. Всі питання, пов’язані з проектом, були вирішені, і тепер їм залишалося лише насолоджуватися успіхом і прийняти важливі рішення для майбутнього. Вони були на шляху до дачі партнерів, де їх запросили провести час, але в голові Дмитра не вщухала одна думка: їхні стосунки з Аліною, що почали розвиватися під час роботи над проектом, тепер не давали йому спокою. Всі ці почуття змішувались із його внутрішніми принципами.

Дмитро сидів за кермом, і його думки не відпускали ні на мить. Він знову і знову прокручував усе, що сталося, і те, що сказав йому начальник охорони. Лана зникла. Він не міг зрозуміти, що саме сталося. Зникла, чи просто пішла, намагаючись приховати сліди своїх дій? Чи це була просто спроба втекти від всього, що йшло не так?

Лана завжди була для нього загадкою. Він пам’ятав її холодний погляд, рішучість у словах, що не раз змушувала його ставити під сумнів її справжні наміри. Але він також не міг забути, як вона трималася під час кризи — наче й не боялась, наче мала план. І от тепер її просто не було.

"Чи це її власне рішення?" — міркував Дмитро про себе. Йому не вірилося, що Лана так легко зможе піти з цього всього. Вона була надто глибоко занурена у справи, щоб так просто зникнути. Щось більше стояло за її вчинками.

Він не сумнівався, що Лана могла розраховувати на свою хитрість. Вона вже не раз демонструвала, що за будь-яку ціну здатна маніпулювати іншими. І тепер, після всього, що сталося, він все більше відчував, що її відсутність — це не випадковість. Це було занадто підозріло.

"Якби я тільки знав, що вона планує..." — знову прокручував у голові Дмитро. Але навіть його найкраще розуміння ситуації не давало чітких відповідей.

Машина мчала по дорозі, залишаючи за собою вицвітлі пейзажі і обриси дерев. Дмитро і Аліна сиділи в тиші, кожен поглинений своїми думками. День, сповнений напруження, змін і рішень, наближався до свого завершення, і вони обидва відчували полегшення. Проект був успішно завершений, важливі питання вирішені, але в голові Дмитра не вщухала одна думка: як далі йти з Аліною.

Аліна сиділа поруч, її легка сукня плавно обвивала фігуру, легкий вітерець пронизував тканину, і здавалось, вона була немов образ, що не належав цьому світу, її невимушена краса контрастувала із серйозністю ситуації. Це була не робоча одіж, не строгі офісні речі, до яких він звик бачити її. Сьогодні вона була іншою, і ця зміна виглядала для Дмитра дуже привабливою.

Він не міг не помітити, як сукня підкреслює її струнку постать, як виглядають її плечі, коли вона сидить тихо, ніби зосереджена на чомусь важливому. Її волосся, зібране у легкий пучок, кілька пасом вибивалося й спадало на її шию, роблячи образ ще більш елегантним. У її очах відбивалася приглушена втома, але разом з тим — спокій, якого їй не вистачало, коли вони працювали над проектом.

Він кілька разів поглядав на неї через дорогу, спостерігаючи за її тінями на обличчі, яке навіть під світлом фар виглядало м’яким, безтурботним. Це була не та Аліна, з якою він працював день і ніч, не та Аліна, яка боролась з цифрами і планами, вирішувала економічні задачі. Це була інша жінка, з якою він не міг не відчувати якоїсь глибокої зв’язки.

"Ти виглядаєш гарно сьогодні," — несподівано для себе сказав Дмитро, намагаючись збити з пантелику своє внутрішнє хвилювання. Він не міг зрозуміти, чому ці слова з’явилися в його голові саме зараз, але коли вони вийшли з його вуст, він відчув, як щось змінюється. Може, все це було з-за того, що їхня робота, їхня співпраця стала чимось більшим, ніж просто професійною взаємодією.

Аліна здивовано повернула до нього голову, але швидко усміхнулась.

"Дякую," — відповіла вона, ледь помітно червоніючи. Її погляд був м’яким, але в ньому можна було помітити якусь невизначеність. Вона також не була впевнена, що саме відбувається між ними.

"Ти все ще не отримала від них інформацію?" — запитав Дмитро, намагаючись перенести свою увагу з власних переживань на робочі питання.

"Ні, вони повідомили, що не можуть знайти її вдома. Я думаю, вона просто злякалась і втекла," — відповіла Аліна, і її голос звучав розслаблено, але в глибині душі вона відчувала незручність через те, що не була в курсі всіх подій, зокрема того, чому Лана так раптово зникла.

Дмитро на хвилину замовк, поринаючи в думки. Він був певен, що Лана просто не витримала напруги і вирішила втекти, намагаючись уникнути відповідальності за те, що сталося. Проте питання, яке постало перед ним, було значно складнішим, ніж просто вирішення ситуації з Ланою. Аліна стала для нього чимось більшим, ніж просто колегою, і навіть у цей момент, коли вони вже були на шляху до дачі, він не міг позбутися відчуття, що щось відбувається не так.

"Важливо, що тепер все вирішено. І ми можемо забути про все це," — Дмитро нарешті знову заговорив, але в його голосі звучала невизначеність, яку він намагався приховати.

Аліна поглянула на нього і помітила, як його вираз обличчя змінився, наче щось важливе тривожило його, але вона вирішила не питати без приводу. Вона була ще занурена в ті події, які вони пережили разом, і було зрозуміло, що зараз вони на порозі чогось більшого, ніж просто робочі стосунки.

"Я думаю, що це було справжнє випробування, але ми змогли. Наш проект — це не просто робота, Дмитре. Це велике досягнення," — сказала Аліна, намагаючись розслабити атмосферу.

"Так, це було важливо," — погодився він, знову поглянувши на неї, але цього разу його погляд був іншим. Він був сповнений чогось більшого, ніж просто вдячність за допомогу в проекті. Його думки стали все більше концентруватися на можливості змінити правила гри в їхніх стосунках, але ці думки все ще залишалися неприязними до самого себе.

Він завжди був строгий щодо того, щоб не було романів серед колег. Це було його внутрішнє правило, яке він жорстко дотримувався протягом усієї своєї кар'єри. І тепер, коли все почало змінюватися, він відчував, як його принципи та почуття починають конфліктувати. Він не міг просто відкинути свої переконання і йти за почуттями. Але водночас він відчував, що з Аліною все не так просто.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍