Читати книгу - "Квіти для Елджернона"

«Міжнародного лінгвістичного бюлетеня». Думаю, тепер лінгвісти кинуться до Індії зі своїми магнітофонами, бо моя стаття підриває всю суперструктуру їхньої методології.

Я не можу не захоплюватися структурними лінгвістами, які винайшли для себе дисципліну вивчення мови, засновану на зруйнуванні письмової комунікації. Ще одна порода людей, що присвятили свої життя детальному вивченню чогось дедалі меншого й меншого, — заповнюючи томи та бібліотеки витонченим лінгвістичним аналізом свинячого хрюкання. Нічого поганого в цьому немає, але не слід користуватися такою наукою для виправдання руйнації стабільності мови.

Аліса зателефонувала сьогодні. Вона хотіла з’ясувати, коли я повернуся працювати в лабораторії. Я відповів їй, що хочу закінчити проекти, які розпочав, і сказав, що сподіваюся здобути від Фонду Велберга дозвіл на проведення власних спеціальних досліджень. Та вона має рацію — мені не можна так бездумно гаяти час.

Фей досі хоче, аби я щовечора ходив танцювати з нею. Минулий вечір почався для нас із випивки й танців у клубі «Білий кінь», звідти ми пішли до «Схованки Бенні» , а потім до «Рожевого черевика»… а потім я вже не пам’ятаю, в яких місцях ми були, але ми танцювали, аж поки я вже не тримався на ногах і був готовий упасти. Моя терпимість до міцних трунків, певно, дуже зросла, бо я зайшов дуже далеко, перш ніж з’явився Чарлі. Пригадую лише, як він танцював дурну чечітку на сцені клубу «Алаказам». Йому довго аплодували, а потім менеджер викинув нас геть, а Фей сказала, що мене вважають великим коміком, а та сцена, в якій я вдаю дебіла, сподобалася всім.

Що, в біса, сталося потім? У мене боліла спина. Я думав, що це від клятих танців, але Фей сказала, що я впав із паскудної кушетки.

Поведінка Елджернона знову стала непередбачуваною. Мінні, схоже, боїться його.

9 липня

Сьогодні сталася жахлива річ. Елджернон укусив Фей. Я остерігав її, щоб вона не гралася з ним, але їй завжди подобалося годувати його. Зазвичай, коли вона заходила до його кімнати, він підхоплювався й біг їй назустріч. Сьогодні все було інакше. Він лежав у кутку зіщулений у білий клубочок. Коли вона відхилила кришку клітки й просунула руку всередину, він ще більше зіщулився й забився в куток. Вона спробувала виманити його, відкривши вхід до лабіринту, і, перш ніж я встиг сказати їй, щоб вона дала йому спокій, вчинила помилку, спробувавши взяти його рукою. Він укусив її за великий палець. Потім подивився розгніваним поглядом на нас обох і шмигнув у лабіринт.

Ми знайшли Мінні на протилежному кінці лабіринту в клітці винагород. У неї витікала кров із рани на грудях, але вона була жива. Коли я просунув руку до клітки, щоб узяти її, прибіг Елджернон і кинувся на мене. Він ухопився зубами за мій рукав і висів на ньому, аж поки я його струсив.

Після цього він заспокоївся. Я спостерігав за ним протягом більш як години. Він здавався апатичним і спантеличеним, і, хоч він розв’язує нові проблеми, не вимагаючи за них винагороди, його дії справляють дивне враження. Замість обміркованого обережного бігу по коридорах лабіринту, його рухи здаються рвучкими й не підконтрольними. Він знову й знову повертається у свій куток надто швидко й гризе прути клітки. Його поведінка здається дивно неврівноваженою. Я вагаюся робити поквапні висновки. Причин може бути багато. Я вирішив віднести його назад, до лабораторії. Незалежно від того, повідомить мені фонд чи не повідомить про надання спеціального гранту, я відвідаю Немура завтра вранці.

Звіт 15, 12 липня

Немур, Штраус, Берт та кілька інших людей, що брали участь у проекті, чекали мене в кабінеті психології. Вони намагалися створити враження, ніби раді бачити мене, але я бачив, із якою тривогою Берт узяв Елджернона, коли я віддав його йому. Ніхто не сказав нічого, але я знав, що Немур нескоро простить мені спробу сконтактуватися з фондом над його головою. Але це було необхідно. Перш ніж повернутися до університету Бекмана, я мусив переконатися в тому, що вони дозволять мені розпочати незалежне вивчення теми. Надто багато часу буде втрачено, якщо я звітуватиму Немурові про все, що робитиму.

Його повідомили про рішення фонду, й мене прийняли в лабораторії формально й холодно. Немур подав мені руку, але усмішки на його обличчі не було.

— Чарлі, — сказав він, — ми всі раді, що ти повернувся і працюватимеш із нами. Джейсон телефонував мені й повідомив, що фонд залучив тебе до праці над проектом. Наш штат і наша лабораторія у твоєму розпорядженнні. Комп’ютерний центр запевнив, що твоя робота матиме пріоритет, — і, звичайно ж, якщо я зможу тобі в чомусь допомогти…

Він докладав усіх зусиль, щоб бути приязним, але я бачив із виразу його обличчя, що він налаштований скептично. Зрештою, хіба я мав якийсь досвід роботи в галузі експериментальної психології? Що я знаю про технічні засоби, які він винаходив і вдосконалював упродовж багатьох років? Проте, як я вже сказав, він намагався бути приязним і не квапитися з висновками. Більше нічого він не міг тепер зробити. Якщо мені не вдасться пояснити поведінку Елджернона, уся його робота накриється, але якщо я розв’яжу проблему, то й уся команда, що працює над проектом, підійметься зі мною.

Я увійшов до лабораторії, де Берт спостерігав за Елджерноном в одному з багатьох проблемних ящиків. Він зітхнув і похитав головою.

— Він багато чого забув. Більшість його складних реакцій, схоже, стерлися. Він розв’язує проблеми на набагато примітивнішому рівні, ніж я від нього сподівався.

— А в чому річ? — запитав я.

— Раніше він був спроможний розуміти прості моделі — наприклад, за цими дверима дороги нема; треба бігти через одні двері, або в кожні треті двері, або лише в червоні двері, або лише в зелені двері… Але тепер він уже тричі пробіг лабіринтом і щоразу припускався помилок.

— Можливо, це тому, що він давно не був у лабораторії?

— Можливо. Ми дозволимо йому знову звикнути до речей і подивимося, як він працюватиме завтра.

Я був у лабораторії багато разів раніше, але тепер мусив вивчити все, що вона могла запропонувати. Я мав запам’ятати за кілька днів процедури, що їх інші запам’ятовували протягом років. Берт і я згаяли чотири години, ходячи з однієї секції в іншу, поки я намагався ознайомитися з усією картиною. Коли ми уже все обійшли, я помітив двері, в які ми не заходили.

— Що там?

— Холодильник