Читати книгу - "Гаррі Поттер і таємна кімната"

вже нудило від своєї розповіді та її безкінечних обговорень.

— Редл міг і помилитися, — мовила Герміона. — Може, на людей нападала якась інша потвора.

— Скільки, ти думаєш, тут могло бути потвор? — понуро запитав Рон.

— Ми знаємо, що Геґріда виключили зі школи, — засмучено мовив Гаррі. — І після цього напади припинилися. Інакше Редл не отримав би своєї нагороди.

Рон підійшов до справи з іншого боку:

— Редл точнісінько, як Персі. Ну, хто його просив доносити на Геґріда?

— Роне, але ж потвора когось убила, — нагадала Герміона.

— А якби закрили Гоґвортс, Редл мусив би повертатися у маґлівський притулок для сиріт, — додав Гаррі. — І я розумію, чого він хотів лишитися тут.

Рон закусив губу, а тоді невпевнено запитав:

— Ти зустрів Геґріда на алеї Ноктерн, правда?

— Він там купував отрутку проти слимаків, — поспішно відповів Гаррі.

Вони замовкли.

Після довгої паузи Герміона запитала, мабуть, про найтяжче:

— Як по-вашому, нам треба піти й поговорити з самим Геґрідом?

— От же й мила буде зустріч! — скривився Рон. — Привіт, Геґріде! Скажи нам, чи не випускав ти недавно в замку щось волохате і скажене?

Зрештою вони вирішили нічого не казати Геґрідові, поки не станеться нового нападу. І що довше не появлявся той загадковий безтілесний голос, то дужче вони сподівалися, що їм ніколи не доведеться розпитувати Геґріда, чому його вигнали зі школи.

Відколи були спаралізовані Джастін і Майже-Безголовий Нік, минуло з чотири місяці, тож тепер мало не всі вважали, що злочинець дав їм спокій. Півзові нарешті набридла пісенька "Ох, Поттере-компоттере", а Ерні Макмілан на одній з гербалогій дуже чемно попросив Гаррі передати йому відерце зі стрибучими грибами-поганками.

У березні кілька мандрагор влаштували у третій оранжереї галасливу вечірку. Це дуже втішило професорку Спраут.

— Тільки-но вони почнуть лазити в горщики один до одного, це буде сигнал, що вони вже цілком дозріли, — пояснила вона Гаррі. — Тоді ми зможемо оживити отих бідолах у шкільній лікарні.

*

Під час Великодніх канікул другокласники отримали новий клопіт. Настала пора вибирати предмети для третього року навчання. Герміона поставилася до цього вкрай серйозно.

— Це може вплинути на наше майбутнє, — сказала вона Гаррі й Ронові, які переглядали списки нових предметів, позначаючи їх галочками.

— Я хотів би позбутися зілля й настійок, — сказав Гаррі.

— Не можна, — похмуро озвався Рон. — Усі старі предмети лишаються. Інакше я б із задоволенням викреслив захист від темних мистецтв!

— Але ж це дуже важливий предмет! — обурилася Герміона.

— Тільки не та бридня, якої навчає Локарт! — скривився Рон. — Я не навчився в нього нічого. Ну, хіба тільки те, що не можна давати волю ельфам.

Усі родичі Невіла Лонґботома — чарівники й чарівниці — засипали його листами з абсолютно різними порадами про корисні предмети. Невіл цілком заплутався, перечитуючи список з висолопленим язиком, і допитувався, який предмет складніший — ворожіння на числах чи вивчення стародавніх рун. Дін Томас, що виріс, як і Гаррі, серед маґлів, добирав предмети, наосліп тицяючи у список своєю чарівною паличкою. Герміона не слухала жодних порад, а просто записалася на всі нові предмети.

Гаррі уявив, що сказали б дядько Вернон і тітка Петунія, якби він спробував обговорити з ними свою майбутню чаклунську кар'єру. Хоч не можна сказати, що йому бракувало порадників: Персі Візлі був радий поділитися своїм досвідом.

— Гаррі, все залежить від того, чого ти хочеш досягти, — пояснював він. — Завжди варто вчасно подумати про майбутнє, тому я раджу тобі вивчати віщування. Дехто каже, ніби несерйозним вибором є маґлологія, але особисто я вважаю, що чарівники повинні добре знати немагічну громаду, а надто, коли збираються з ними співпрацювати, — візьми мого батька — він постійно мусить мати справу з маґлами. А мій брат Чарлі завжди любив працювати на свіжому повітрі, тому й вирішив вивчати догляд магічних істот. Відчуй, до чого тебе найдужче тягне.

Але Гаррі відчував, що його тягнуло тільки до одного — до квідичу. Зрештою, він вибрав ті самі предмети, що й Рон: коли в нього щось не вийде, поруч завжди буде приятель, який йому допоможе.

*

У наступному матчі з квідичу Ґрифіндор зустрічався з Гафелпафом. Вуд наполягав на щоденних тренуваннях після вечері, тож Гаррі майже не лишалося часу на щось інше, окрім квідичу й домашніх завдань. Чи то через дедалі плідніші тренування, чи через відсутність постійних дощів, але йдучи до спальні напередодні суботнього матчу, Гаррі відчував, що шанси Ґрифіндору здобути кубок з квідичу ще ніколи не були кращими.

Але його бадьорий настрій тривав не довго. Нагорі на сходах, які вели до спальні, він зіткнувся з розгубленим і вкрай приголомшеним Невілом Лонґботомом.

— Гаррі, я не знаю, хто це зробив! Я зайшов і бачу…

Боязко поглядаючи на Гаррі, Невіл штовхнув двері до спальні.

Усі речі з Гарріної валізи були розкидані по кімнаті. На підлозі валялася розірвана мантія. З ліжка зірвали білизну, а з тумбочки хтось витяг шухляду і все, що в ній було, висипав на матрац.

Ошелешений Гаррі підійшов до ліжка, наступаючи на вирвані сторінки "Трапези з тролями".

Коли вони з Невілом почали знову застеляти ліжко, до спальні увійшли Рон, Дін і Шеймус.

— Що тут таке, Гаррі? — голосно запитав Дін.

— Не уявляю, — відповів Гаррі. Рон тим часом оглядав мантію. Усі кишені були вивернуті.

— Хтось тут щось шукав, — сказав Рон. — Нічого не пропало?

Гаррі почав збирати свої речі, кидаючи їх у валізу. Лише коли жбурнув туди останню з Локартових книжок, він зрозумів, чого бракувало.

— Пропав щоденник Редла, — сказав він упівголоса до Рона.

— Що?

Гаррі кивнув головою на двері до спальні, і Рон вийшов з кімнати слідом за ним. Вони побігли до напівспорожнілої ґрифіндорської вітальні й сіли біля Герміони, яка самотньо читала книгу "Як розуміти стародавні руни".

Герміона була вражена новиною.

— Але ж… украсти міг тільки ґрифіндорець! Більше ніхто не знає нашого пароля!

— Саме так, — погодився Гаррі.

Наступного ранку, коли вони прокинулись, їх привітало яскраве сонячне світло й легенький свіжий вітерець.

— Ідеальні умови для квідичу! — завзято вигукнув Вуд за ґрифіндорським столом, накладаючи яєшню на тарілки своїх гравців. — Гаррі, на, бери, тобі треба добре підкріпитися.

Гаррі розглядав ґрифіндорський стіл, навколо якого тіснилися учні, й думав, чи не сидить десь поміж ними новий власник Редлового щоденника. Герміона наполягала, щоб він повідомив про крадіжку, але Гаррі ця думка не подобалась. Довелося