Читати книгу - "Планета трьох сонць"

також, чому покинуто селище біля Нової Волги… Одне тільки не йде мені з думки: новий корабель вони не могли побудувати без металургійного заводу, а ми досі нічого схожого не виявили.

Хіба ми оглянули селище з усією старанністю? — посміхнувся Навратіл. — Хто знає, чи не ходили ми біля заводу, як сліпі?

А може, вони повезли його з собою?

Навіщо?.. Певно, вони захочуть прилетіти сюди не раз, а ливарня їм ще може придатися. Тому й електростанцію вони лишили на ходу. Вона виробляє енергію постійно, так що нею можна буде скористатись в першу-ліпшу мить. Але як би там не було, ми повинні подякувати їм від щирого серця. З допомогою незнайомих людей з невідомого світу ми відремонтуємо «Промінь» значно раніше, ніж надійде допомога з Землі. Це конче необхідно: вулканічна діяльність дедалі посилюється; незабаром земля у нас горітиме під ногами.

Звідкись здалеку почулось протяжне: «Гуііі…» — і над обрієм знялась зграя крилатих квартян.

Мабуть, ми перешкодили їм тут понишпорити… — засміявся Ватсон. — Можливо, вони прилітали по нові експонати для особистих колекцій… Пригадуєте лупу та уламки, які ми знайшли в їхніх печерах?

У просторому клубі міжзоряного корабля «Фотон» кінчається лекція для молодих астронавтів. Начальник рятівної експедиції академік Хотенков каже на прощання:

— Сподіваюсь, що питання навігації в міжзоряному просторі ми розібрали досить ґрунтовно, — насамперед завдяки багатющому досвідові героїчного екіпажу «Променя». Наступні кілька лекцій ми присвятимо питанням техніки міжзоряного зв’язку. Читати лекції буде доктор Заяц — великий учений, який відкрив абсолютно новий принцип передачі сигналів на практично необмежену відстань…

Погляди кількох слухачів зупинились на смаглявому обличчі молодого Заяца. Юрко збентежено опустив очі й почервонів: батькова слава хоч і радує його, але говорити про це він не любить.

Юрко швидко склав свої навчальні посібники до портфеля й вибіг з клубу. Зупинився біля великого круглого вікна, яке з’єднує їхній штучно створений летючий світ із безмежним Всесвітом. Притиснув чоло до холодного скла і задивився в зоряне небо. При погляді на сузір’я Андромеди його серце стиснулось від страху: та невже ж ота маленька зірочка і є наше любе золоте Сонце?

Він одвернувся од вікна і попрямував у робочий кабінет батька, мугикаючи смутну народну пісню з Білих Карпат, яку колись давним-давно співали бідолахи, що працювали від зорі до зорі:

Сідай, сонечку, сідай За високу гору…

Як не хочеш ти сідати, — Стягнемо за ногу…

Так, стягнемо за ногу, це правильно! — жартівливо підхопив доктор Заяц. — Та не одне сонце, а всі три зразу, як це зробили на Кварті люди з чужої зоряної системи!..

Юрко був здивований несподіваною радістю батька, а ще більше — його словами.

Як це?.. Ти хочеш, може, перемістити кудись ті сонця?

Доктор Заяц щиро засміявся:

Ні, любий, ми ще не сягнули так далеко, щоб гратися сонцями, як тенісними м’ячиками! Але ми можемо їх запрягти далеко краще, ніж робили це досі. Ми навчилися поки що використовувати величезну теплову енергію, яку наше Сонце посилає Землі, його притягання, гравітація, для нас досі тільки кайдани, які намагаються ув’язнити людину в межах одної сонячної системи… А от незнайомі люди на Кварті зуміли зробити дещо інше. Молодці!.. Прочитай уважно оце повідомлення! — подав він Юркові густо списаний блокнот.

Юрко швидко прочитав усе і розчаровано знизав плечима.

Але ж це тільки детальний опис атомної електростанції, яку наші вчені виявили на Кварті?

Кажеш, «тільки»? — підвів брови доктор. — А чи знаєш ти, що ця електростанція означає?.. За всіма прикметами, незнайомі люди стягнули за ноги всі три сонця і примусили їх розщеплювати атоми!.. Щось подібне я намагаюсь зробити вже протягом кількох років. Скидається на те, що квартяни показали мені шлях…

Доктор узяв Юрка за руку і повів до столу, на якому лежало кілька аркушів паперу з нашвидкуруч накиданими формулами.

Ми не тільки розкрили й вивчили таємниці гравітації, а вже частково й оволоділи ними, — наслідком цього є використання гравітаційного поля для міжзоряного зв’язку. Силу тяжіння ми навчились усувати. А от створити гравітацію штучно, як ми створюємо магнетизм за допомогою електромагнітів, досі не вміємо. Коли б нам пощастило це зробити, ми б тепер не пересувались по «Електрону» з допомогою електромагнітної підлоги, яка притримує нас за металеві підошви, як мух на стелі, а ходили б вільно, як на Землі… І ще одне ми не зуміли: сконцентрувати гравітацію в одній точці, як концентрують світло з допомогою лупи… А незнані люди на Кварті цю проблему розв’язали. Ті загадкові спіралі на електростанції, які постійно повертаються до сонць, і є тими лупами, що концентрують гравітацію всіх трьох світил усередині реактора і таким чином вивільняють з атома невичерпну енергію. Увесь оцей хитромудрий агрегат не якийсь там перпетуум-мобіле, як здається на перший погляд, його приводить у рух сонячна енергія.

Доктор Заяц посміхнувся і махнув рукою:

От бачиш, як трапляється… Я сушу собі голову над цією проблемою справді давно, — і раптом знаходжу її розв’язання… Не можеш навіть уявити, як мене приголомшила ця звістка… Все, що я тобі зараз розповідаю, поки що тільки припущення. Підтвердить їх ґрунтовне вивчення квартянської електростанції. Але не виключено, що результати цього дослідження і моє припущення допоможуть нашим мужнім ученим на Кварті краще використати хитромудрі конструкції в селищі невідомих людей.

***

Мільйон атомних печей, і одна краща за другу! Як це ви собі уявляєте? — гнівався Фратєв, коли дізнався, що майже вся наукова експедиція на Кварті хоче на кілька днів перебратись до Селища Невидимих, щоб дослідити умови для побудови сталеливарного заводу. — Хіба я немовля, щоб залишатись отут, як у яслах?! Запевняю вас, що вже зовсім здоровий. Якщо Свозилова