Читати книгу - "Спадок з бонусом, Інна Земець"

Глава 19

 

Прокинувся дуже рано, точніше сказати майже і не спав. Думки насідали, ідей все ще безліч, та поруч з моїм Ватсоном всі розумні думки не в той бік звертають. Потиху зібрався і у офіс рвонув. Хлопці і без мого контролю все по роботі розрулюють, та порожній кабінет і трохи простору без зайвих думок - те, що зараз треба. Роздрукував собі купу паперів, обклався ними і занурився з головою. Знаю, більшість адекватних людей зайвий раз принтер не вмикають, та завжди мені зручніше було друкований текст вивчати, ніж з монітору. Вже не вперше всю цю інформацію переглядаю, та цього разу точно не даремно. Серед безлічі дрібних контрактів зачепився оком за такий собі «Семіс». Нічого особливого, фірма як фірма, а назва чомусь чіпляє. Лиш коли загуглив, дійшло в чому справа – то монета Давнього Риму. Нічого незвичного, якщо не знати, як цією епохою мій старший брат захоплювався. Навіть мене в дитинстві ним причарував. Сам гору літератури мав і мене підсадив. Навіть на істфак поступив, так мені його захоплення передалось. От тільки закінчити часу не мав, у восьмому році з другом до Грузії рвонув, а потім вже не до освіти стало – професію різко змінив. Брат також, тільки по інший бік совісті місце собі зайняв. Все що про Давній Рим колись знав більш корисними знаннями з пам’яті витіснило, лиш дрібка якась лишилась. Пошукав, що за фірма така, попитав у хлопців, яку інфу фінансову можуть дістати. Цікава контора, наче колеги наші. Непримітна охоронна приватна компанія, оборот невеликий, та дивний: то довго пусто, то різко густо. Що ж з послуги такі вони надають, що за один-два контракта по пів лимона зелених підіймають? Засновник бозна хто – ім’я нічого мені не сказало, на «мертву душу» скидається. Окрім того, що назва з області братового захоплення. Може, співпадіння? Монета як монета, бронзова, карбували з бюстом Сатурна. І чим це допоможе? Все що пам’ятав про Сатурна, що своїх дітей поїдав. Як би до свого старшого брата на ставився, але напряму аналогію провести не вийшло. І нащо Ігнату вони були? Та компанія що в офісі і домі йому охорону встановлювала і зараз на контракті – досі обслуговують, а ці хто такі? І що за послуги такі коштовні і не очевидні? На угодах з ними то підписи брата, то Марка. Питання тепер лиш одному поставити можу, та не впевнений що буде мені відповідь. Назва натякає, що то братова контора, не факт що партнер про неї щось знав. Поки на давню історію відволікся, Яра кудись поділася. Ні слова, ні літери – лиш помітив як кілька годин тому бамкнула система, що в квартирі порожньо. Кинувся набирати її, а телефон вимкнено, другий і третій – також мовчать. Безсумнівно, що сама вийшла – відео переглянув, виходила без супроводу і дуже швидко, наче тікала. От тільки піди здогадайся куди саме – перед виходом не говорила ні з ким, не переписувалась, принаймні на камеру це не потрапило. Чорти б мене вхопили! І її! Ні, її не треба. Рвонув до квартири, залетів, в кімнаті пошарудив – ані натяку не лишила. Набрав Марка – нема її  в офісі і не було. От зараза! Куди ж її понесло? Не встиг ще до пів смерті себе перелякати, як мене засипало повідомленнями - її телефон увімкнувся. Набрав миттєво і щасливо видихнув, коли пропажа відповіла. Радість навпіл з переляком не дали і шансу нормально привітатись, накричав, здається. Гиркнув, щоб де є, там на місці мене і чекала, лиш потім зрозумів що не спитав де саме це місце, а запитати вже і не встиг – скинула виклик і знову телефон вимкнула. Вискочив у двір, за кермо стрибнув і сам себе спитав куди зібрався. А нікуди! Так і сидів у дворі, аж поки знайомий силует не побачив.

- Куди тебе чорти носили?! – не стримався я. – Тільки на кілька годин полишив – втекла кудись! Де була?

- Я теж свої справи маю, вони не тільки у тебе є! – гиркнула мені навзаєм і за руку ухопила. - Все, заспокойся, зі мною все добре, жива і здорова. Пішли в дім, дещо розповім.

Заінтригувала, піднялись, усілися, налаштувався спокійно слухати, та де там! Вчора водія запримітила, сьогодні сама на пошуки вирушила. От прибив би її, так і без мене бажаючий один як мінімум є! І не пам’ятаю, що саме кричав від переляку. Не дослухав і половини, покидав наші лахи в сумку, вчепився у Яру і потягнув до автівки.

- Все, сидиш за містом і не відсвічуєш більше! Теж мені, в шпигунку погратися надумала!

- І не мрій! Тупцюємо на одному місці задовго, а я тобі інфу корисну принесла.

- Не інфу, а плітки, та й те не ясно які саме – лиш натяки, нічого конкретного!

- Хоч би й так! А ти мені що приніс?

Вже і забув про ту фірмочку від злості. Пів дороги вже відмахали, коли трохи видихнув.

 - Про «Семіс» чула коли небудь? Це охоронна структура, що з вашою конторою співпрацювала.

Яра задумалась, надовго, силуючись згадати, та відповіддю не потішила.

- Не пригадую такого. А чим вона тебе зацікавила?

- Взагалі то, спочатку лиш назвою, а потім дивним заробітком.

Стисло переповів їй ті крихти, що дізнався і наштовхнувся на дуже задумливий погляд.

- Що таке? Про що думаєш?

- Ти мене про Тимура не дослухав, а даремно. Може водночас з тобою на одну й ту саму тему вийшли.

*****

Мабуть, з іншою половиною своєї оповіді до дому зачекаю, а то ще злетимо з дороги. Лютує так, що наче з водієм з фільму «Таксі» їду. Ще трохи так у повороти входити буде – буде зі мною як з тими його нещасними пасажирами. Ледь дочекалася поки у двір заїхали, аж недобре стало. Не встигла і слова промовити, як підскочив до мене, закидав питаннями що болить, чому зблідла.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍