Читати книгу - "Факультатив твоїх почуттів, Вікторія Вашингтон"

— Ти не повіриш, — відповідаю, продовжуючи впиратися лобом у його груди.

— Постараюся, — запевняє він, перебираючи моє волосся пальцями.

— Той самий спогад, що й у тебе.

 Я анітрохи не брешу. До мене і до цей фрагмент спогадів був дуже теплим, а тепер і зовсім заграв новими фарбами. Такими ж яскравими, як Рома почав наносити на свій бік полотна.

 Він нічого не говорить, але я відчуваю, що його долоня, що лежить на моїй талії, притискає міцніше.

 Здається, цей момент став ще одним, який я зможу віднести до найдорожчих