Читати книгу - "Шибайголови, Олександра Малінкова"

ГЛАВА 40

Вероніка.

Прокинулася в сірій, пошарпаній та брудній кімнаті, яка більше нагадувала якесь складське приміщення. На самісінькій підлозі. Ще й руки та ноги міцно зв'язані мотузкою. 

Де я?

Що сталося?

Пам'ятаю лише, як до мене, майже біля дому, підійшов чоловік. Його ніколи раніше не бачила. Він представився поліцейським, який допомагатиме в розслідуванні замаху й попросив проїхати з ним до відділку, показавши на лічені секунди свої документи. Пояснив, що одягнений в цивільний одяг бо сьогодні мав бути вихідним, але його як і мене терміново викликали, бо з'явився новий підозрюваний. 

Звичайно, я не встигла розгледіти ті документи.  А перепитати, уточнити? Чомусь в той момент не виникло ні підозр, ні зайвих запитань. Без роздумів погодилася й сіла в його старий та пошарпаний автомобіль. 

А потім повний провал в пам'яті! Взагалі жодних просвітлінь. 

Спробувала сісти.

Треба щось робити! 

Та що саме і як? Це ж не фільм, в якому в кишенях обов'язково щось знаходиться. Або ти чудовим чином можеш позбутися мотузок. Зараз все по справжньому. Я не знаю де я та чому тут!

Почулися кроки, які ставали все гучнішими й гучнішими. Темна фігура винирнула з темряви й присіла навпочіпки біля мене.

- Оклигала? - Запитав той хто грав роль поліцейського. 

- Хто ви? - Закашлялась, бо горло пересохло.

- Зараз цікавіше хто ти! - Піднявся й пішов геть. 

Знову суцільна тиша, яку порушували лише пацюки, котрі час від часу чубляться десь у стіні чи на даху. 

 

Злодій.

Вміти чекати! 

Залягти на дно, доки ажіотаж навколо стихне.

За цей час вивчити досконало звички жертви, чим вона дихає, її уподобання, коло осіб, які її оточують. 

Бути в своїх розрахунках на два кроки попереду… 

Увесь час дихати в спину!

Стати тінню, нічним жахіттям, марою! 

Треба підняти дівчину, під саму стелю закинутої будівлі. Спочатку посадив її на стілець, а потім міцно прив'язав до того стільця. Унизу дві ємності, старі резервуари для охолодження  з технічною водою ідеально підійшли. Є своя скважина, і навіть, пощастило, насос все ще працював в цьому Богом забутому місці.

Друга дівчина ще й досі непритомна. Інша знову починає приходити в себе. Набагато швидше ніж має бути. Ніж він планував. 

- Навіщо ви це робите? - Подала кволо голос.

- Бо за всі дії має бути покарання. - Відповів. 

- А мене за  що ви вирішили покарати таким збоченим чином? 

Занадто смілива. Жертви не мають себе так поводити. Вони або тремтять від страху, або непритомні, або мертві…  Останнє йому подобається найбільше! Треба змусити її замовкнути! Він запхав в рот кляпа й міцно зав’язав хусткою зверху! Так краще!

От ми плавно підійшли до питання за що? Вона ще сміє питати! Нахабне дівчисько!

Зі злістю сплюнув і знову пригадав ті болісні спомини. Він радісно повертається через два роки з в'язниці додому, де його має чекати кохана дружина. Яка так нагадувала йому покійну маму. Так само турбувалася про нього, була всім для нього. І ось він застає її помираючою від відчаю через сина, якого забрали в психіатричну лікарню. 

А от тепер наступне питання! Через кого? 

Через маленьку бридку хвойду, яка вирішила помститися хлопцю на випускному. Та не вигадала нічого ліпшого ніж поцілуватися з його пасинком, а потім кинути хлопчині в обличчя образу. Розчавити його… Звести з розуму! Хоч не впевнений, що він колись при ньому був!

Не можу сказати, поклавши руку на серце, що все що я зараз роблю, лише заради помсти за того малого шмаркача. Але за дружину, за неї я готовий рвати, гризти зубами горлянки. 

Ще трішки і вся компанія буде зібрана.

Закріпив мотузки. Обидві дівчини зараз підвішені високо під стелею. Якщо перерізати мотузку тут внизу, стілець разом з жертвою полетить каменем вниз і впаде в ємність з водою. 

Скільки потрібно часу, щоб захлинутися? От і перевіримо.

Дві дівчини. 

Одна винна!

Інша свідок, яка може впізнати.

Думав обійдеться і вона не прийде до тями! Не так сталося, як гадалося. 

Іронія в тому, що обидві дорогі хлопцю, через якого все сталося. 

Кажуть коли людина ревнує, вона себе майже не контролює. Байдуже! Це не звільняє їх від покарання! Мого власного покарання!

Як воно спостерігати за тим, як вмирають твої близькі, кохані? 

Так як він спостерігав, як вмирала на його руках кохана дружина! Тоді він присягнув їй, що помститься за неї і за сина! 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍