Читати книгу - "Поклик племені, Маріо Варгас Льоса"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Їжак і лис»
В одному зі збережених фрагментів віршів давньогрецького поета Архілоха мовиться: «Багато знає лис, їжак — одне, значне». На думку Ісаї Берліна, це рецепт, як розрізнити два типи особистостей, митців, людей взагалі. Тих, хто має стрижневе, систематизоване, бачення життя, володіє принципом упорядкування, згідно з яким набувають сенсу і узгоджуються історичні події і дрібні індивідуальні випадки, людина і суспільство, — і тих, у кого розсіяне й багатолике бачення реальності та людей, хто не зводить те, що існує, в одне пояснення чи стрункий порядок, бо сприймає світ як складне розмаїття, в якому — хоч окремі події та явища мають сенс і зв’язність — усе разом є хаотичним, суперечливим і невловимим. Перше — це «доцентрове» бачення, друге — «відцентрове». Данте, Платон, Гегель, Достоєвський, Ніцше, Пруст були, на думку Ісаї Берліна, їжаками. А Шекспір, Арістотель, Монтень, Мольєр, Гете, Бальзак, Джойс — лисами.
Ісая Берлін, поза усяким сумнівом, належить до лисів. І не лише через його відкриту, плюралістичну концепцію людського феномену, але й через спритність, з якою йому вдається представити свої чудові інтуїтивні здогади й інтелектуальні відкриття не в лоб, а як просто риторичні фігури, щось випадкове в дискурсі чи як тимчасові робочі гіпотези. Метафора їжака і лиса з’являється на початку його магістрального есею про теорію історії Толстого та її порівняння з теоріями реакційного мислителя Жозефа де Местра. Сформулювавши її, Ісая Берлін квапиться застерегти нас від небезпек будь-якої класифікації такої природи. Бо й справді, вони можуть бути штучними і навіть абсурдними.
Однак його класифікація такою не є. Цілком навпаки. Вона влучає просто в око і є помічною для розуміння двох підходів до життя, які проектуються на всі сфери культури — філософію, літературу, політику, науку, — яким було його розрізнення «негативної» і «позитивної» свободи для розуміння проблеми свободи. Справді, є доцентрове бачення, бачення їжака, яке — явно чи неявно — зводить усе, що відбувається і що існує, до дуже цільного ядра ідей, завдяки яким життєвий хаос стає порядком, а неясність речей робиться прозорою. Іноді це бачення спирається на віру, як у святого Августина чи святого Томи Аквінського, іноді — на розум, як у маркіза де Сада, Маркса чи Фройда, і, попри значні відмінності форми, змісту і намірів (і, ясна річ, таланту) цих авторів, ріднить їх. Передусім воно є тоталітарним, володіє універсальним інструментом, який дістається до основи всіх життєвих подій, ключем, який дає змогу їх пізнати і пов’язати між собою. Цей інструмент, цей ключ — божа милість, несвідоме, гріх, виробничі відносини, бажання — являє собою каркас, на якому тримається життя, і є рамками, в яких еволюціонують, страждають чи радіють люди, поясненням, чому і як вони це роблять. У баченні їжаків випадкове, непередбачуване, нічим не спровоковане зникає зі світу чи відсувається на саму закраїну, наче його не існує.
На відміну від їжаків, для яких головне загальне, лис зосереджений на конкретному. Зрештою, для нього «загального» не існує: існують лише конкретні випадки, яких так багато і які так різняться одне від одного, що їхня сума утворює не значуще ціле, а радше запаморочливий сумбур. Літературні приклади Шекспіра і Бальзака, які наводить Ісая Берлін, є прототипними. Творчість обох є неймовірним ройовиськом індивідів, які не схожі один на одного ані в своїх прихованих мотивах, ані в прилюдних діях, це строкате віяло поведінок і моральних норм, людських можливостей. Нам здається, що критики, які намагаються вивести «константи» в цих світах і підсумувати в єдиному тлумаченні те бачення людини і життя, яке вони пропонують, збіднюють чи зраджують Шекспіра і Бальзака. Річ у тому, що в них не було одного бачення, а були різні й суперечливі.
У кожному їжаку, замаскований чи явний, присутній фанатик; у лисі — скептик і агностик. Той, хто думає, що знайшов остаточне пояснення світу, врешті-решт загнізджується в ньому і нічого не хоче знати про інші; хто не здатен сформулювати таке пояснення, рано чи пізно засумнівається, що воно може існувати. Завдяки їжакам було здійснено надзвичайні звершення — відкриття, завоювання, революції, — бо для такого штибу починань явно потрібні ті запал і героїзм, на які зазвичай надихає своїх адептів доцентрове і цільове бачення, як те, що мають християни, іудеї, мусульмани чи ортодоксальні марксисти. Завдяки лисам покращилася «якість» життя, бо поняття толерантності, плюралізму, взаємної поваги між супротивниками, допустимості, а також свободи, легше прийняти. А в деяких випадках вони є необхіднішими для виживання — тим, хто, неспроможний побачити один-єдиний порядок, імпліцитно допускає, що їх є багато і вони різні.
Є сфери, в яких природним чином домінують їжаки. Наприклад, у політиці, де узагальнені, ясні та стрункі пояснення проблем завжди є популярнішими і, принаймні на позір, ефективнішими при управлінні. Натомість, в мистецтві та літературі лисів є більше, на відміну від точних наук, де вони в меншості.
На прикладі Толстого Ісая Берлін показує, що лис та їжак можуть співіснувати в одній людині. Геніального оповідача конкретного, який напрочуд талановито описував людське розмаїття, протоплазматичну відмінність окремих випадків, які формують
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поклик племені, Маріо Варгас Льоса», після закриття браузера.