Читати книгу - "Ми - Bellingcat. Онлайн-розслідування міжнародних злочинів, Еліот Хіггінс"

розпочався із заснуванням 2002 року постійного Міжнародного кримінального суду в Гаазі 356 — саме тоді, коли цифрові технології докорінно змінили людські комунікації та документацію. Нині я як член консультаційної ради з технологій Міжнародного кримінального суду допомагаю представникам правосуддя зрозуміти, як можна застосувати розслідування за відкритими джерелами в їхній діяльності.

Ключовий гравець на перетині онлайн-розслідувань і права — Центр прав людини при Каліфорнійському університеті (Берклі) 357. Там за цю тему взялися 2011 року, помітивши, як у Міжнародному кримінальному суді справи розвалюються на початкових етапах розгляду. Як виявилося, судді переконані, що сторони обвинувачення забагато покладаються на звіти неурядових організацій та показання свідків й замало — на самостійний збір доказів. Крім того, між висуванням обвинувачення і судовим розглядом минає стільки часу, що свідки не завжди погоджуються виступати: хтось обрав залишити справу в минулому, когось залякали й змусили мовчати. Тим часом у соціальних медіа контенту більшало з кожним днем. Це давало нові можливості.

Дістатися місця воєнного злочину буває неможливо, зате записи в соціальних медіа доступні звідусіль. Цифровий контент може підкріпити свідчення очевидців, підтвердити чи спростувати чиїсь слова, доповнити речові докази контекстом. Також соцмережі допомагають скласти карту зв’язків між підозрюваними, що безцінно, коли суд хоче притягти відповідальних вищого рівня 358. Ми продемонстрували це в розслідуванні катастрофи МН17, коли завдяки профілям і дописам військових 53-ї бригади в соцмережах встановили структуру підрозділу і через солдатів вийшли на вищих офіцерів.

Під керівництвом Ліндсі Фріман, Алекси Кьоніґ і Еріка Стовера в берклійському Центрі прав людини розробили Протокол розслідувань за відкритими джерелами, залучивши багатьох провідних фахівців із питань правосуддя й відповідальності. Студенти раз у раз запитували в очільниці центру Алекси Кьоніґ про етичний кодекс онлайн-розслідувань, тож вона з командою вирішила створити його, вивчивши найкращі практики з традиційніших сфер, зокрема журналістики, юриспруденції та суспільствознавчих досліджень. Так було сформульовано три головні цінності: 1) безпека (фізична й психологічна) розслідувачів і людей, які завантажують матеріали, зображені на них або зберігають дані; 2) захист довіри до фактів за допомогою прозорих методів, перевірки різних гіпотез і експертної оцінки; 3) повага до гідності всіх залучених — від зазначення авторства вихідних матеріалів і визнання роботи інших детективів до оцінювання ризиків людей, яких розслідування робить вразливими 359.

Bellingcat та інші розслідувачі за відкритими джерелами працюють в онлайн-світі, який стрімко розвивається, проте нинішні розслідування слід зберегти надовго. «Тиск посилюватиметься, і якщо Асад проживе ще кілька десятиліть, настане день, коли він опиниться під міжнародним арештом, — сказав колишній обвинувач міжнародного суду Стівен Рапп. — Коли йдеться про такі злочини, треба розуміти: у цьому житті покарання не уникнути» 360.

Багато активістів, які працюють із сирійським конфліктом, не такі впевнені, однак і в них є мотивація для бездоганної детективної роботи. Вони перенесли сподівання на довшу перспективу: колись вони відбудовуватимуть свою країну, і тоді справи минулого будуть надважливими. Як зауважив Хаді, наш партнер із «Сирійського архіву», режим Асада вже зараз намагається переписати історію своїх діянь, зокрема запустивши псевдоакадемічний проєкт із документування громадянської війни в Сирії 361. Якщо і говорити про збереження національної пам’яті, то це точно не справа осіб, які заперечують воєнні злочини.

 

План на наступні війни

На Заході багато хто сприйняв конфлікт у Ємені як чергову незрозумілу війну в черговій неспроможній державі в черговій невідомій частині світу, ніяк не пов’язану з їхнім життям. Але ця війна мала глобальні наслідки. По-перше, це був опосередкований конфлікт, який Саудівська Аравія розв’язала проти Ірану. По-друге, це була найстрашніша гуманітарна катастрофа на планеті, як заявила ООН 2019 року. 24 мільйони людей, тобто 80 % населення, потребували допомоги й захисту. За чотири роки, відколи країну охопила громадянська війна, загинули десятки тисяч людей, серед яких 17 000 мирних жителів 362. Ще одна причина, чому люди на Заході мали би перейматися, — це підтримка конфлікту зброєю та розвідданими зі США, Британії, Франції, Канади й інших країн. Це не якась далека трагедія, яка нікого більше не стосується.

Для Bellingcat конфлікт у Ємені був особливо важливим. Саме на цьому етапі ми почали впроваджувати свої найсучасніші методи, випробовувати найвищі стандарти збору інформації, від початку створюючи бездоганні архіви та складаючи план розслідування за відкритими джерелами на наступні війни.

Ще до конфлікту Ємен був однією з найбідніших країн Близького Сходу з ВВП на душу населення 2400 доларів США — порівняно зі 135 000 доларів у Катарі на тому ж Аравійському півострові 363. За даними нещодавнього дослідження, єменці також належать до найбільш озброєних народів, поступаючись лише показнику Сполучених Штатів 364. Під час Арабської весни 2011 року в Ємені вибухнули протести проти десятиліть клептократії за режиму президента Алі Абдалли Салеха. Наступником скинутого президента став Абд Раббу Мансур Хаді, який зіткнувся з повстанськими рухами, зокрема так званих хуситів. У вересні 2014 року це угруповання, пов’язане з однією з шиїтських течій, захопило столицю Сану. Сусідня Саудівська Аравія, сильна сунітська держава, не могла такого допустити, тож очолила коаліцію, яка — з допомогою західних союзників, що надавали розвіддані й постачали озброєння, — здійснювала авіаудари на підтримку уряду Хаді. Як стверджують у Проєкті збору даних про місця й події збройних конфліктів (ACLED), ця кампанія, від якої систематично потерпали громадяни та цивільна інфраструктура, відповідальна за дві третини смертей мирних жителів Ємену 365. Також саудівська коаліція встановила морську блокаду, не допускаючи харчі та медикаменти в райони, контрольовані повстанцями-хуситами. Це спричинило найбільший спалах холери за всю відому історію — понад мільйон випадків 366. Хусити теж порушували права людини: тортури, «зникнення» людей, невибіркові обстріли цивільного населення, тисячі закладених мін, втягнення дітей у бойові дії тощо 367.

Конфлікт у Ємені називали «забутою війною» — зокрема тому, що вести звідти традиційні репортажі було майже неможливо. Уряд неохоче видавав візи журналістам, а тих, хто їх усе-таки отримав, саудівська коаліція часто не пускала в країну. Навіть коли вдавалося перетнути кордон, до репортерів приставляли офіційних супровідників,