Читати книгу - "Кароока, Mary Uanni"

56
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 54 55 56 ... 62
Перейти на сторінку:

Коли він відчинив, у будинок влетіли відразу кілька людей.

— Хто тут скучив за нами?! — радісно вигукнув Шпак, роблячи широкі жести руками.

За ним увійшли Лія та Маша, за ними Влад, який виглядав так, ніби його просто затягнули силою.

— О, ще одна компанія вигнанців, — Лука схрестив руки на грудях.

— Не вигнанців, а благородних рятівників! — уточнив Шпак, заходячи далі.

У цей момент з-за дивана вискочив Лорд. Він відразу ж підбіг до Шпака, обнюхав його, а потім лизнув прямо в обличчя.

— Фу! Лорд! Ненавиджу тебе старий! — Шпак відсахнувся, витираючи обличчя. — Це що за ритуал посвячення?

— Лорд просто розуміє, хто з нас йде на відпочинок, — усміхнулася Лія.

— Він розуміє, кого облізати, а не хто їде! — Влад скривився.

— Виїжджаємо всі, — підсумувала я.

— Що? — Шпак перестав витиратись.

— Їдемо на відпочинок, — повторила я, спостерігаючи за реакцією.

Маша з Лією відразу загорілися ідеєю, Влад тільки закотив очі, але я бачила, що всередині йому це подобається, а Шпак підняв кулак угору:

— Нарешті заслужених відпочинок! І дивіться щоб ніхто не помер, так Рудий, тобто... Блін іди поголися, тобі не йде цей колір. Ідіотіна. 

Лука хмикнув і глянув на мене.

— Ти впевнена?

Я усміхнулася:

— Абсолютно. Нам потрібно це. І я ж обіцяла. 

Лука кивнув, і за кілька хвилин весь дім наповнився метушнею, сміхом, розмовами. Ми нарешті могли дозволити собі бути просто щасливими.

Метушня перед від'їздом була такою, що здавалося, ніби в домі одночасно відбувається ремонт, пожежа і весілля.

— Хто вкрав мій рюкзак?! — вигукнув Влад, заглядаючи під стіл.

— Лорде! Віддай Владові шкарпетку! — заголосила Лія, витягаючи з пащі пса чорний клубок тканини.

— Вже не треба… — похмуро пробурмотів Влад, дивлячись, як Лорд, облизавши шкарпетку, кинув її назад.

Я хмикнула і попрямувала на кухню попити води. Але ледь виглянула за кут, як мою увагу привернула цікава сцену.

Шпак і Маша стояли біля столу, притиснувшись один до одного. Вони щось перешептувались, а потім Саша несподівано обійняв Машу за плечі, наче намагаючись її заспокоїти.

Мої брови відразу поповзли вгору. Ого-го, що це тут у нас?

Я крадькома сховалася за дверима і підглядала, примруживши очі. Маша щось сказала йому тихим голосом, а він тільки посміхнувся і ще сильніше її обійняв.

І тут вона мене помітила.

Маша митьєво штовхнула Шпака, і він полетів назад.

— Ой! — тільки й встиг вигукнути він, перш ніж зі стелажа на нього звалилася каструля.

— Ой ти ж, блін! — підскочила до нього Маша. — Сашо! Ти живий?!

— Я... наче так, але якщо ще раз отримаю каструлею, то не впевнений, що залишуся таким же розумним, — він потер голову, кривлячись.

Я швидко зробила вигляд, що нічого не бачила, і гордо пішла по своїх справах.

— Єва! Я все бачила! — Маша кинула на мене грізний погляд.

— Що бачила? — я знизала плечима.

— Я тебе знаю!

— А я тебе!

І, поки вона ще не встигла мене вбити, я швидко вислизнула з кухні.

Через годину, а може і дві, ми нарешті завантажилися в машини. В одній поїхали я, Лука, Роня і Лорд. В інших — Маша, Шпак, Лія і Влад.

Коли я проходила повз їхню машину, то краєм ока помітила, як Маша і Шпак тримаються за руки. Але щойно ми підійшли, вона різко відкинула його руку, ніби обпеклася.

— Це було підозріло, — прошепотів мені Лука, кидаючи на мене багатозначний погляд.

— Дуже, — я кивнула, намагаючись не засміятися.

Ми рушили.

З перших хвилин стало зрозуміло, що це не просто поїздка, а караоке-турнір на колесах.

— Гей, ухнем! — гримів голос Луки.

— Гей, ухнем! — підхопила Роня, бадьоро притоплюючи ногою.

— Ще разок, ще! — я не втрималась і теж приєдналася.

Лорд в цей момент висунув голову у вікно, і здалося, що він намагається підспівувати.

— О, наш хор звучить шикарно, — Лука засміявся і глянув на мене.

— Мені здається, після нашого концерту вуха у людей почати кровоточити, — скривилася я, почувши власний спів.

— У нас у сусідній машині ще гірше! — крикнула Роня, піднявши телефон.

На екрані було видно, як Шпак і Лія відчайдушно співають щось у своїй машині.

— Хоч би Влад витримав це, — зітхнула я.

— Влад уже шкодує, що погодився з нами поїхати, — Лука глянув у дзеркало заднього виду. — Зараз побачиш.

Я обернулася і побачила, як Влад притиснувся до вікна, закривши обличчя руками.

— Шпак! — раптом рознісся його голос через гучний зв'язок. — Якщо ти ще раз заведеш цю пісню, я вискочу з машини!

— А я нічого не заводив! Це Лія!

— Брешеш, це ти!

— Люди, у нас тут аварійна ситуація, — ледве стримувала Маша.

— Влад щойно намагався викинутися!

— Це неправда!

— Все, тримайте його! — Лука зробив вигляд, що зараз розвернеться і поїде їх рятувати.

— Їдь давай, з ними все буде добре, — я розсміялася.

Лука кинув на мене теплий погляд і легенько стиснув мою руку. Я подивилась на нього і зрозуміла, що не хочу, щоб цей момент закінчився.

— Давно в нас не було так весело, — тихо сказала я.

— Я обіцяю, тепер буде ще більше таких моментів, — провів він пальцями по моїй долоні.

Я посміхнулася, розуміючи, що цей відпочинок буде найкращим у моєму житті.

База відпочинку зустріла нас запахом сосен, морського бризу та легким гулом хвиль, що котилися до берега. Дерев’яні котеджі стояли в ряд, оточені ліхтарями, що давали м’яке жовте світло.

Розселилися швидко: я з Лукою опинилася в окремій хатинці, Роня поселилася з Машею та Лією, а Влад і Шпак — у сусідньому бунгало. Ми навіть не встигли розкласти речі, як Роня вже тягнула нас усіх на море.

— Ніякого відпочинку, поки не зануримося у воду! — кричала вона, бігучи по дерев'яному настилу до пляжу.

1 ... 54 55 56 ... 62
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кароока, Mary Uanni», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Кароока, Mary Uanni"