Читати книгу - "Ключ до майбутнього., Андре Буко"

Я попросив його завантажити дані про знайдений кристал чистого інфініуму та змоделювати, чи вистачить його для створення пального. Штучін швидко виконав запит, і через кілька секунд переді мною з’явився тривимірний образ кристала, поруч — чисельні розрахунки.

—  Кристал має достатню концентрацію енергії, щоб забезпечити короткочасну роботу головного реактора, — повідомив Штучін, —  але лише для запуску та одного гіперстрибка за межі галактики. Для створення достатнього запасу пального необхідний значно більший обсяг інфініуму

— Чи можемо ми поділити цю енергію? — запитав я. — Частину використати для реактора, а решту для машини часу?

Штучін затримав відповідь, обробляючи можливі сценарії.

—  Теоретично можливо, —  відповів він, — але це буде балансування на межі. Поділ енергії збільшить ризик невдачі обох систем.

Штучін несподівано вивів на екран карту астероїда.

—  Згідно з моїми сканерами, —  повідомив він, —  у глибині астероїда можуть знаходитися додаткові запаси Інфініуму. Вірогідність цього базується на наявності випромінювання з шахт, які були розташовані на нижніх рівнях станції теріанців. У цих шахтах, можливо, залишилися кристали, які не були видобуті або транспортовані.

Це звучало логічно, але водночас сумнівно.

—  Існує й інший варіант, —  продовжив Штучін, —  використати залишки енергії для активації машини часу. Це може дозволити нам повернутися в той момент, коли ресурси ще були доступні, і отримати достатню кількість інфініуму.

Ця пропозиція була одночасно інтригуючою й небезпечною. Подорож у часі завжди залишає багато запитань без відповідей.

Я повернувся до нас на “Фенікс” щоб поділитися усією інформацією. Ми сиділи всі в кают-компанії і вечеряли. Поки ми обговорювали можливі шляхи, я згадав про дивний символ, який помітив у шахті раніше. Маючи тепер ментальний зв`язок із ШІ крейсера я попросив, вивести його на екран і розшифрувати. Як виявилося, це була частина теріанської шифру, і Штучін переклав його як "сховище". Але поруч із цим словом були ще інші символи, які залишаються незрозумілими наче закодовані. Кук і Фурі занурилися в них намагаючись розтлумачити. 

"Це може бути вказівка на місце збереження великих запасів Інфініуму," припустив ШІ. "Або ж... це попередження."

Захоплення змішалося з тривогою. Ми знали, що теріанці не залишили б такі ресурси без охорони. Якщо там було "сховище", то ймовірно, воно захищене системами, які можуть активуватися проти будь-якого зловмисника.

— Тоді йдемо в шахти, — сказав я, впевнено дивлячись на карту. — Немає іншого вибору. Якщо ми хочемо підняти цей корабель, нам потрібен інфініум. І якщо хтось залишив там пастки, сподіваюся, що ми справимося.

Команда розпочала підготовку до спуску. Рос перевіряв своє озброєння, Кук і Фурі були готові до будь-якої небезпеки, а Ліе і професор Кхал, випустивши мікрозонди, мали стати нашими очима. Але я відчував, що вирішальна роль знову випаде на мене.

Кук підійшов до мене і простягнув ритуальний спис теріанців. 

—  Я мав розмову з Ліе. Ти на Ельдорадо, фактично врятував їй життя. Я дуже вдячний за це, думаю тобі він більше знадобиться, —  спокійно промовив він.

Мені залишилося лише кивнути, на знак подяки.

Ми висидалися біла одного із тисячі нічим не примітний кратерів. Але за даними Штучіна це був один із входів до шахт. Спуск до низу пройшов без пригод. Опустившись на глибину кратера, ми рухалися далів до  середини  астероїда, по пологому спуску який явно був зроблений технікою. Наші ліхтарі вирізали з темряви примарні обриси старих шахтних механізмів і моно проводів. Тут було так тихо, що власне дихання здавалося гучнішим. Мікрозонди розвідники полетіли вперід, скануючи все навколо. Ліе і Кхал передавали нам інформацію про все, що відбувається попереду. Шахта здавалися нескінченними, але нарешті ми дісталися до великої печери, яка виявилася більш схожою на ангар, ніж на печеру. На платформі в центрі лежав величезний кристал інфініуму. Але це був не єдиний скарб. Позаду кристала ми побачили стіну в породі якої проглядалися блакитні обриси кристалів інфініума. 

—  Як ми то все доставимо на гору? —  почухав шолом в районі потилиці Рос.

Платформа з кристалом лежала знеструмлена на землі і вздовж стіни стояли ще такіж декілька платформ.

— Фурі, спробуй розібратися з живленням, може вдасця їх реанімувати за рахунок елементів скафандра,  — запропонував Кук.

Фурі взялася до роботи, вона скинула зі спини наплічник з обладнанням і почала щось мудрувати біля платформи з кристалом.

Ми розставили прожектори по периметру і спробували видобути решта кристалів з породи. Штучін попередив нас, що працювати треба акуратно щоб не пошкодити кристали.

—  Там є ще один тунель, — повідомила по мережі Ліе і показала нам напрямок.

Я з Куком рушили до тунелю, він був суттєво вужчим та нижчим. За якийсь час порода стін тунелю перейшла в сучасний коридор і ми опинилися біля дверей. Вони були напів відчинені, наче зупинилися в момент знеструмлення. Коли ми пройшли повз них, то опинилися в ангарі з різним обладнанням, призначення якого важко було зрозуміти. 

—  Якийсь виробничий цех, —  задумливо сказав Кук. 

— Штучін. Можеш підказати, що це за приміщення, —  і я передав картинку на крейсер.

— Це комплекс по переробці концентрату інфініума в придатне для споживання пальне. Але судячи зі стану воно пошкоджене і не робоче. З права в кутку є панель керування.

Я підійшов до панелі від помаху руки вона активувалася, але на на проекції пішли коди помилок та несправностей.

— Так виглядає що її навмисне пошкодили, — припустив я.

— А бож це був саботаж, —  додав Кук.

—  Штучін, ми можемо якось відновити комплекс переробки, адже нам потрібна речовина на основі інфініума, а не сам кристал? — спитав я.

— Судячи з вигляду це не можливо в теперішніх умовах, але у мене є портативна установка яка хоч і повільно, але може синтезувати пальне з інфініума.